Як відомо, у багатьох країнах світу системи електронного суду вже давно успішно функціонують, а в нашій державі поки тільки використовуються окремі елементи електронного документообігу.
Експерти стверджують, що для запуску такого проекту на даний момент недостатньо фінансування.
З іншого боку, лунають думки, що введення електронного суду не тільки швидко окупить себе, а ще й дозволить заощадити чимало бюджетних коштів.
Багато експертів стверджують, що, незважаючи на переваги електронного суду, цей проект несе в собі і певні ризики. Наприклад, інформація, яка використовується в процесі електронного судочинства, вимагає особливих заходів захисту. Є й обмеження щодо використання таких систем в виробництві по певних категоріях справ, наприклад особливо складних справах з великим обсягом доказової бази або специфічними доказами, які не можна передати в електронній формі. Ще одним мінусом можна назвати відсутність електронних систем для певних категорій громадян, які з якихось причин не можуть скористатися засобами електронної взаємодії і змушені звертатися до осіб, такою доступ мають.
Крім цього, не зовсім ризиком, а скоріше необхідним заходом для впровадження системи електронного суду можна назвати досить велику суму грошових коштів, які необхідно виділити з Державного бюджету в нелегкий період, який переживає зараз наша країна.
На думку голови Ради суддів України Валентини Симоненко , для того, щоб впровадити систему «Електронний суд», необхідно мінімум $ 50 млн. Хоча, ніхто не говорить, що вся названа сума потрібна прямо сьогодні – витрата коштів можна розтягнути на кілька років і робити все поступово . «До речі, якби нам дали можливість, то ми б самі змогли накопичити потрібну суму за рахунок судового збору, і протягом п’яти років поступово впровадити електронний суд», – зазначила голова РСУ.
Більш докладно про те, що являє собою електронний суд, і що потрібно для того, щоб запустити цю систему в Україні, читайте в статті « Бачить око, та зуб не йме » .
