За 25 років незалежності українські конструкторські бюро і військові заводи виготовили чимало новітньої бойової техніки. Gazeta.ua виділяє потужна зброя українського виробництва.
БМ “Оплот”
“Танк” Оплот “- сучасна бойова машина, яка ефективна і при обороні, і при настанні. Броня, яка на ній встановлена – забезпечує захист від кумулятивних і бронебійних снарядів. Танк витримує їх удари”, – так на початку серпня охарактеризував сучасний український танк “Оплот” Олександр Шейко, головний інженер заводу ім. Малишева.
Сучасні бойові танки в Україні почали виробляти з 2008 року. За основу взяли модернізацію ТУ-84. Таку військову машину харківський завод ім. Малишева виготовляв з 1993-го. Однак мобільність, габарити і вогнева міць цих танків за 15 років застаріли. Тому на заводі вирішили розробляти нову модифікацію бойової машини. На розробку першого танка “Оплот” конструктори витратили 3 місяці. А в 2009 році він вже був представлений на військовому параді в Києві до Дня Незалежності. Тоді ж конструктор танка Михайло Борисюк заявив, що Україна оточують дружні держави і армії досить буде отримувати не більше 10 танків на рік. “У нас миролюбна політика і держави навколо дружні. Тому танків буде досить”, – заявив Борисюк.
Після позитивних відгуків військових завод ім. Малишева отримав від держави замовлення на 10 танків. За один планувалося платити 29 5 млн. Грн. Але через кілька місяців контракт був розірваний. Виявилося – у держави не вистачає коштів на покупку машин.
Зате зацікавленість в нових українських бойових машинах висловив Таїланд. У 2011 році тайська влада уклала з харківським заводом контракт на 200 млн. Доларів. За ці гроші українці повинні зробити Таїланду 49 машин. 20 з них уже передані.
Серійне виробництво танків для української армії почалося в 2013 році. Кількість сучасних машин в армії не розголошується. Однак ще в жовтні минулого року начальник бронетанкового управління ЗСУ Юрій Мельник запевнив, що протягом 2016- го всі військові частини будуть забезпечені цими танками.
У світі українські танки “Оплот” користуються все більшою популярністю. В умовах ізоляції Росії – все більше держав перемикають свою увагу саме на український зброю. Зокрема країни Південної Африки. При цьому головною перевагою “Цитаделі” вважають вага в 50 т. Така маса дозволяє танку переїжджати будь-який міст без ризику його обвалу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Топ-15 вітчизняних винаходів за 25 років
Станції радіотехнічної розвідки “Кольчуга”
Військові фахівці вважають “Кольчугу” кращої станцією радіотехнічної розвідки в світі.
Комплекс складається з трьох установок, які закріплюють на військових вантажівках.Завдяки своїм антенних систем “Кольчуга” здатна виявляти радіотехнічні прилади, встановлені на всіх сучасних бойових машинах: танках, літаках, артилерійських системах і військових човнах. Простіше кажучи – “Кольчуга” здатна виявляти техніку противника. При цьому цілі виявляються в радіусі до 1000 км. А потужний бортовий комп’ютер – виводить на екран точні координати виявленої мішені. При цьому допускається завдяки автоматичній системі “Кольчуги” налаштована таким чином, що місце розташування станції противник виявити не може. Установка є невидимою для радіотехнічних систем ворога.
“Кольчугу” почали розробляти в 1987 році на донецькому заводі “Топаз”. На озброєнні української армії зараз близько 20 таких станцій. Однак невідомо їх технічний стан. Так в 2007 році на заводі повідомляли, що в Україні немає жодної робочої “Кольчуги”.
Зараз завод “Топаз” перенесений з окупованої території в Запоріжжі. Там планують модернізувати станцію вже до кінця цього року. Оновлені установки надійдуть в ЗСУ.
“Кольчуги” користуються попитом в інших країнах. Станом на 2011 рік за одну установку платили 25 млн. Грн. У світі станція відома також і через “кольчужний” скандал 2002 року. Тоді колишній майор державної охорони Микола Мельниченко перебуваючи в Америці розповів, що “Кольчуги” продавалися в Ірак. З огляду на тодішні військові дії американців в цій країні – таку заяву сильно вдарило по міжнародному іміджу України. Погіршилися відносини тодішнього президента Леоніда Кучми з лідерами інших країн. Однак слід зазначити, що жодної “Кольчуги” в Іраку так і не було знайдено.
БТР Буцефал
Бронетранспортер БТР-3 створений ще у 2000 році міжнародним консорціумом, куди входило Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. Морозова. Має бойовий модуль “Штурм-М”, куди входять 30-мм автоматичний гранатомет, 7,62-мм кулемет і протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) “Бар’єр”.
Спершу броньовики виготовляли тільки на експорт. Перша партія в 2010 році поїхала до Таїланду. Ще одні броньовики – БТР-4Е продали в 2009 році в Іраку. Ця модифікація “Буцефал” була оснащена бойовим модулем “Парус”, який за своїм складом схожий на модуль “Штурм”.
На озброєння ЗСУ “Буцефал” був прийнятий в 2012 році. Але перші машини в війська потрапили тільки в березня 2014 року.
Снайперські гвинтівки VPR-308 та VPR-338
Їх виготовляють на київському заводі “Маяк”. Перша гвинтівка має калібр 7,62 мм, масу 7 кг і прицільну дальність до 900 метрів. Другий варіант – калібр його становить 8,6 мм, а вага – близько 10 кг. Ця гвинтівка здатна вражати цілі на відстані до 1500 метрів, включаючи навіть літаки і вертольоти, які перебувають на стоянці.
Найновішими українськими гвинтівками Міністерство оборони має намір замінити застаріле снайперську зброю. 2014 го перші 12 комплектів цієї зброї були закуплені і передані в Національну гвардію. А на самому заводі заявили, що готові до конвеєрного виробництва цієї зброї.
До початку виробництва гвинтівок – основним снайперським зброєю української армії був російська СВД – снайперська гвинтівка Драгунова. Однак VPR 308 і VPR 388 мають значно кращу точність. Вони дуже зручні в стрільбі.
“Це важлива обставина. Наші гвинтівки мають високу точність. На одних з навчань в гірській місцевості – мета була вражена на відстані в 1,3 км. Причому в мішень потрапили всі чотири випущені кулі”, – розповів директор заводу “Маяк” Олександр Перегудов.
Ракети “Коршун”
Крилаті ракети конструкторське бюро “Південне” вперше показало на київській виставці новітнього українського зброї в 2014 році. Військові експерти відразу заявили – ці ракети обов’язково повинні бути взяті на озброєння ЗСУ. Вони можуть стати стримуючим фактором для будь-якого агресора.
Ракети “Коршун” можуть запускатися з землі, літака і військових судів. Бойова частина ракети важить 480 кг. Боєголовки можуть бути різного типу: осколково – фугасні, проникаючі і касетні. Здатні вражати живу силу, аеродроми, техніку і командні пункти супротивника на відстані в 280 км.
Після запуску – ракети “Коршун” здатні підлаштовуватися під умови рельєфу місцевості. Це мінімізує попадання “Коршуна” в наземні перешкоди, які можуть траплятися при запуску. Важливо, що боєголовки можуть летіти до мети, або вражати її – на висоті в 50 км. Це означає, що “Коршун” недосяжний для систем, які можуть перехоплювати крилаті боєголовки. Українське виріб значно перевищує в потужності і відомий російський “Бук”, який може вражати цілі тільки на висоті, що не перевищує 20 км.
Честно?Гавно ваши рассказы – Оплотов 2 штуки всего,Кольчуга и та на … не нужна – самолёты рф не летят.БТР вообще не при делах.А ракеты – что же вы в Иловайске их не использовали?Вообщем тезис ясен – у нас будет.Но основной посыл – потом,как торговлю наладим.