7 кращих телефонів-розкладушок: Згадуємо разом

Розкладачки критикували навіть у ті часи, коли форм-фактор був у тренді. Кому-то вони здавалися крихкими, комусь- необгрунтовано дорогі, комусь- дуже жіночними (так, я чув такий аргумент).

Але коли справа доходила до оновлення телефону, навіть самі брутальні чоловіки вивчали ринок розкладачок, явно здогадуючись, що і там є достойні моделі.

І вони дійсно були.

Motorola RAZR V3

motorola-razr-v3-group-shot

Цей гаджет став айфоном свого часу. У нього була ідеальна рекламна кампанія, вкрай грамотна назва («Рэйзер» – це вам не Е398), шикарна підсвічування, величезний екран, футуристичний дизайн, елітний матеріал корпусу і непогана функціональність (природно, за мірками іміджевого пристрою).

Про RAZR мріяли всі: розкладачка була і статусною, і молодіжною одночасно. Я знаю мінімум трьох студентів тих років, які після навчання підробляли, щоб купити девайс, моментально привертав до себе погляди в метро. Іноді підробітку розтягувалися на два-три місяці, але після довгоочікуваної покупки молоді люди все одно дико раділи і вважали, що важка праця виправдався.

Серед дівчат наймоднішою (хоч і попсової) була рожева версія. Серед чоловіків – срібляста і чорна. Після звичайної V3 вийшла допрацьована V3i з картою пам’яті і поліпшеною камерою. Але до того часу хайп вже пройшов – друге покоління не повторило успіх класичної моделі.

Motorola MPx200

Motorola-MPx200-358

Ця розкладачка отримала статус бестселера. Культ MPx200 пояснюється трьома причинами:

1. Слово «смартфон» (розумний телефон, вау) було досить рідкісним для 2004 року. Просунуті люди тільки почали звикати до Symbian, як їм викотили справжній Windows, та ще й недорогий розкладачці.

2. Зручна клавіатура. Кнопки були великими, мали хороший хід і дозволяли набирати повідомлення з феєричною швидкістю.

3. Нескінченні можливості для перепрошивки. Moto MPx200 в чомусь можна порівняти з HTC HD2: для розкладачки адаптували всі версії Windows Mobile чисто з спортивного інтересу.

У телефону було і два мінуси. По-перше, бцли моделі з китайськими комплектуючими, тому п’ятитисячні смартфони прошивались так, наче в них залили гальмівну рідину. По-друге, нехай у це складно повірити, у смартфона просто не було камери. Її потрібно було докуповувати окремо.

Цікаво, що спадкоємиця MPx200, MPx220, теж добре продавалася і відмінно оновлювалася – унікальний випадок за тими часами.

Siemens CL75

38448

У німецькій компанії відразу визначили цільову аудиторію – у фокус потрапили дівчата і жінки, яким потрібна красива розкладачка в межах 2000 грн. З місією впоралися ідеально:

1. Телефон з характеристиками 65-ї серії нагородили індексом 75 (мабуть, щоб дами вірили, що в них остання модель).

2. Примітивний орнамент додав до стандартної ціни (1000 грн).

3. Доплата за форм-фактор склала 500 грн.

Підсумок: за 2000 можна було взяти яскраву розкладачку з приємним і зрозумілим меню, та ще й від відомої фірми. В моїй школі з такими ходили майже всі молоді вчительки: RAZR був для них неприпустимо дорогим, зате Siemens – в самий раз.

Sony Ericsson Z530i

pr_mulan 092

Злегка забута традиція з минулого десятиліття – активне використання словосполучення «Special Edition». SE Z530i, наприклад, вийшла одночасно з фільмом «Код да Вінчі». У коробці лежали панельки, стилізовані під кінопостер, а в пам’яті телефону зберігалися трейлер, саундтреки і квест, присвячений книзі Дена Брауна. Брендування було приємним і ненав’язливим: ніхто не заповнював нещасні мегабайти.

Z530i обирали за ціну (менше 2-3 тисяч), швидкість роботи (SE тямили швидше за всіх), присутність слота для карти пам’яті і непоганий звук. Але головне, що цю розкладачку зробили типово японською. Це виявлялося у двох моментах:

1. Антена Z530i сильно виступала з корпусу і дозволяла повісити на себе хоч десять брелків і шнурків, що продавалися в той час на всіх ринках. Цим активно користувалися дівчата, які перетворювали телефон філія крамниці «Все по 2 гривні».

2. Механізм розкладачки був реально невбиваємим. Телефон можна було розкрити різким рухом вниз, і він не ламався. Закрити рухом вгору – і він навіть не розхитувався. Пластик теж був твердим, тому під час падінь максимум стиралася фарба.

Коротше, SE вартий своїх грошей і заслужено увійшов в історію.

Nokia 6260

34082

Зараз дивитися на цю розкладачку просто страшно. У неї не було зовнішнього екрану (так і внутрішній зробили мікроскопічним), їй було об’єктивно незручно керувати (клавіші під дисплеєм), її механізм не вселяв довіри, але її хотіли всі, хто вважав себе гіком.

Намагаючись зрозуміти, за що 11-12 років тому так обожнювали Nokia 6260, я набрів на відгуки на Яндекс.Маркеті. Якщо і ви туди зайдете, то сильно здивуєтеся. Люди ділилися враженнями від використання безсмертної розкладачки і в 2015-му, і в 2014-му, і в 2013-му – тобто через десятиліття після дебюту моделі.

Висновок: Nokia 6260 була приємною, оригінальною і максимально надійною. За це її варто цінувати і згадувати тільки з ніжністю.

Nokia E90

Nokia-E90-298

Nokia 9300 і 9500 не викликали нічого, крім сміху. Бізнесмени ходили з надутими щоками і розмовляли по величезним трубкам. Потім відкривали їх, немов ноутбуки, але користувалися тільки планувальником і текстовими повідомленнями. Для інтернету смартфони не годилися, бо вихід в мережу з телефону був занадто дорогим навіть для понтуючих підприємців.

Зрештою Nokia породила Е90. Вона непогано виглядала (в основному за рахунок відмінного зовнішнього екрана), спритно працювала, якісно фотографувала і була оптимальною для інтернету. Але, наскільки мені відомо, монструозну розкладачку канонізували не комерсанти, а дивакуваті гіки.

Ентузіасти запускали на ній давні версії Windows, підключали до телефону периферію (наприклад, мишки) і на повному серйозі рубалися в Doom.

Nokia N93

nokia_n93_5_hq

Коли я дивлюся на N93, на мене відразу накочує туга: я розумію, що ми втратили, коли масово перейшли на нудні сенсорні моноблоки. Тільки погляньте на цю розкладачку – відразу зрозуміло, що у неї є все. А саме:

1. Неприродно жирний корпус, який розхитувався і люфтил, але не дратував.

2. Поворотний дисплей для перегляду фільмів і режиму відеокамери.

3. Камера з оптичним зумом (за 10 років до iPhone 7 Plus).

4. Купа бічних кнопочок (телефон мутував у відеокамеру)

5. Фронтальна камера (така ж рідкість для 2006-го, як і Wi-Fi)

Добре пам’ятаю, що N93 активно копіювали китайці, але у них нічого не виходило: у порівнянні з оригіналом ці пластикові нікчеми виглядали просто безглуздо.

До мене велика N93 потрапила навесні 2010-го. Я купив його з рук, і мені дали два акумулятора. З одним телефон тримав три години, з іншими ще два, причому незалежно від навантажень. На день у школі цього вистачало, і я пару тижнів насолоджувався тяжеленькой розкладачкою. Потім у неї стала безнадійно гальмувати камера, і після кількох безуспішних перепрошивок смартфон довелося продати за ті ж три тисячі.

Зараз я б віддав набагато більше, якби мені запропонували взяти нову Nokia N93.

P. S. Ну що, який з цих девайсів був у вас?

3 thoughts on “7 кращих телефонів-розкладушок: Згадуємо разом

  • 27.12.2016 в 11:48 пп
    Permalink

    А я до сих пор пользуюсь Nokia N93i в новом оригинальном корпусе и очень доволен.

    Ответ
  • 04.01.2017 в 11:29 пп
    Permalink

    Нокиа и Моторолла были отличные по сравнению с другими мобилами. В чём сенсорники имеют преимущества, однако есть 2 больших минуса в сравнении с кнопочными телефонами — батарея и одинаковый дизайн. Раньше уже только дизайн чего стоил. Все телефоны разные были, интересно было. Сейчас все как один. Сам пользуюсь сенсорным телефоном и конопочными. Так и остался приверженцем Нокиа.

    Ответ
  • 05.01.2017 в 12:00 дп
    Permalink

    Если бы Motorola немного модифицировала (батарею мощнее и чёто там ещё) и возобновила RAZR V3 в том же корпусе — купил бы обязательно . Стиль !!!

    Ответ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Loading...
Код зоны: