{:uk}
Іспанська астроном провів статистичне моделювання кількості води і суші на поверхні планет земного типу. Більшість з них мають бути покриті океанами майже цілком.
«Чи повинні ми очікувати, що більшість населених планет матимуть земної вигляд” блакитний перлини “»? – запитує Фергюс Сімпсон (Fergus Simpson) з барселонського Інституту космічних наук. Справді, великі простори океанів і материків на нашій планеті – це, мабуть, рідкісний випадок. Унікальне поєднання ряду факторів дозволяє Землі підтримувати тонкий баланс між загальною кількістю води, обсягами і темпом її кругообігу, і т. п.
Навіть серед планет близьких розмірів і на відповідному видаленні від Сонця ці фактори легко можуть бути зовсім інакшою, і, за зауваженням Сімпсона, на більшості таких планет повинна домінувати або суша, або вода. Але що саме? Проведене вченим моделювання показало, що другий варіант повинен бути набагато більш поширеним, і відповідні для життя екзопланети майже все є планети-океани з рідкісними, які займають менше 10 відсотків, острівцями суходолу. Ці результати він приводить у статті , опублікованій журналом Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Варто згадати, що на Землі вода покриває 71 відсоток поверхні, так що вона дещо вибивається з основної маси планет схожого типу. Цю унікальність Фергюс Сімпсон пояснює антропним принципом , який в даному випадку може звучати – «Земля так ідеально підходить для життя, тому що життя зародилося тут».
З іншого боку, і надлишок суші на таких планетах – теж не кращий варіант. Проведене Сімпсоном моделювання показало, що занадто великі простори материків розширюють площу важких для проживання пустель.{:}{:ru}
Испанский астроном провел статистическое моделирование количества воды и суши на поверхности планет земного типа. Большинство из них должны быть покрыты океанами почти целиком.
«Должны ли мы ожидать, что большинство обитаемых планет будут иметь земной облик “голубой жемчужины”»? – спрашивает Фергюс Симпсон (Fergus Simpson) из барселонского Института космических наук. В самом деле, обширные пространства океанов и материков на нашей планете – это, видимо, редкий случай. Уникальное сочетание ряда факторов позволяет Земле поддерживать тонкий баланс между общим количеством воды, объемами и темпом ее круговорота, и т. п.
Даже среди планет близких размеров и на соответствующем удалении от Солнца эти факторы легко могут сложиться совершенно иначе, и, по замечанию Симпсона, на большинстве таких планет должна доминировать либо суша, либо вода. Но что именно? Проведенное ученым моделирование показало, что второй вариант должен быть намного более распространенным, и подходящие для жизни экзопланеты почти все представляют собой планеты-океаны с редкими, занимающими менее 10 процентов, островками суши. Эти результаты он приводит в статье, опубликованной журналом Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Стоит вспомнить, что на Земле вода покрывает 71 процент поверхности, так что она несколько выбивается из основной массы планет схожего типа. Эту уникальность Фергюс Симпсон объясняет антропным принципом, который в данном случае может звучать – «Земля так идеально подходит для жизни, потому что жизнь зародилась здесь».
С другой стороны, и избыток суши на таких планетах – тоже не лучший вариант. Проведенное Симпсоном моделирование показало, что слишком обширные пространства материков расширяют площадь трудных для обитания пустынь.
{:}
