{:ru}Как живется украинцам в Польше: рассказы эмигрантов{:}{:uk}Як живеться українцям в Польщі: розповіді емігрантів{:}

{:ru}Украинцы получили более миллиона польских виз в 2016-м году. Люди из разных регионов, с разными специальностями и финансовыми возможностями эмигрируют в Польшу.

“Обозреватель” поговорил с пятью украинцами о том, как решились на переезд и что из этого вышло.

Далее от первого лица.

Игорь Будеев, из Запорожья, живет в Кракове 1,5 года

История переезда

Мы с женой Женей решили переехать в Польшу в связи с кризисом. У меня была фирма, выполнявшая подрядные работы для ведущих телекомоператоров, у супруги – детский центр, но мы были вынуждены его закрыть из-за ситуации в стране. События не давали поводов для оптимизма, и мы приняли решение о переезде семьей. У Евгении есть польские корни. Краков был выбран исходя из его расположения: удобно добираться в разные города Европы. Также в Кракове привлекла историческая ценность – наличие большого количества туристов позволяло планировать бизнес.

Сложность, которая может возникнуть – это язык. Но в Польше уже давно очень много русско- и украиноязычных бухгалтерских компаний, юристов, которые могут помочь в подготовке необходимых документов. Да и любой чиновник поможет разобраться, что нужно сделать, как заполнить бланк.

В Польше очень выгодно фиксировать и подтверждать все затраты компании. В любой торговой точке вам выдадут фактуру в течение одной минуты, ее можно оплатить как наличными, так и со счета своей компании. Все процедуры очень упрощены.

Затраты на еду и жилье

Средняя стоимость жилья для семьи от 1900 злотых до 3000 злотых/ месяц. Все зависит от расположения. Мы, например, живем в районе Ручай на окраине города. Но это новый современный район с очень развитой инфраструктурой. Транспорт, школы, детские сады – все очень близко. На еду в среднем тратим около 1000 злотых в месяц.

Быт

После Украины был “культурный шок”. Чистота на улицах, чистота в подъездах, чистота на газонах и в местах отдыха. Мы принимали участие в спортивном мероприятии в качестве спонсора, участников было около 2000 человек и автомобилей около 500. Паркинг для авто был организован на зеленом лугу. Так вот, после окончания мероприятия, все машины начали разъезжаться, оставляя после себя девственно чистый луг! Ни единой бумажки, ни единого пакета или бутылки. И это при том, что никто из обслуживающего персонала не ходил и не убирал. Думаю, что это лучше всего иллюстрирует вопросы быта в Польше.

Отношение к украинцам

Все очень радушные, все участливы. Детей в школе и в саду встретили очень приветливо.

Приветствуют нас как бизнесменов, так как мы платим налоги, и даже просят помочь в поисках работников из Украины, так как считают, что мы трудолюбивы и можем восполнить пробелы на их рынке труда. Правда, я отвечаю, что лучшим решением было бы привлечение украинских подрядчиков к выполнению работ, а не просто трудоустройство персонала. Но они, видимо, пока не готовы, хотя потенциал для наших предпринимателей есть.

Елена Судьина, из Авдеевки, живет в Варшаве 2 года

История переезда

Родилась и выросла в Авдеевке. Работала учителем информатики до самого отъезда. Имела интернет магазин и небольшой фотобизнес. В 2014 году, когда начались активные военные действия, то, имея сына-подростка и тревожась за его будущее, я выбрала переезд. Это не была история подготовленной и взвешенной эмиграции, это был просто побег от войны. Выбор пал на Польшу случайно: в Варшаве живет наш знакомый, и он согласился нам помочь. Но я полюбила Польшу с первого взгляда.

Весь процесс от принятия решения до приезда в Варшаву занял примерно три с половиной месяца.

Работа в Польше

Без знания языка шансы найти высокооплачиваемую работу минимальны. Проанализировав свои умения, решила начать с тренерства. В Киеве, пока ждала визу, закончила несколько курсов в Академии фитнеса. Разослала письма во все танцевальные клубы, контакты которых удалось найти. Из более чем сотни адресатов откликнулись единицы. Через полтора месяца я провела первую тренировку в одном из варшавских клубов бального танца с помощью девочки-переводчицы. Моя зарплата была 400 злотых в месяц. Через пару недель одна из родителей порекомендовала мне свою знакомую для персональных тренировок.

Параллельно я отчаянно учила язык. В поисках собеседников-поляков стала посещать бесплатные мероприятия, лекции, конференции. Со временем начала работать на сайте для иммигрантов редактором, фотографировать мероприятия. Придя волонтером на мероприятие одной общественной организации, я оказалась на сцене в качестве оператора. Сотрудничая с ними далее, научилась писать заявки на гранты и получать финансирование проектов. Затем сняла первый фильм как директор, и второй-как продюсер и режиссер. Освоив язык, поступила в академию фильма и телевидения.

Первые впечатления

Все началось с охранников в крупных магазинах, которые здороваются с каждым посетителем. Раньше я удивлялась этому, а теперь ловлю себя на желании поздороваться, если вхожу в автобус.

Очень чисто и комфортно. Много зелени. Фасады домов и сами дома постоянно ремонтируются, обновляются. Удобный транспорт. Расписание по минутам и довольно точное. Много сделано для людей со специальными потребностями. Они самостоятельно передвигаются по городу, делают покупки, живут очень активной жизнью. И общество их поддерживает.

Откровением было осознание того, что означает термин : “правовое государство”. Закон есть, он для всех один.

Приветливые люди, пытающиеся понять, поддержать, проявляющие искренний интерес. Патриотизм, любовь к культуре и традициям. Религиозность. Очень сложно привыкнуть к тому, что поляки всерьез каждые выходные красиво одеваются и идут семьями в церковь.

Дети здесь – наивысшая ценность. С первых дней ребенок воспринимается как личность, со своими желаниями, к которым взрослые относятся с большим уважением. Это очень бросается в глаза. Как и близкие отношения в семьях. Выходные – день семьи и многие даже телефоны не поднимают. Никаких там тренировок по воскресеньям или рабочих разговоров. Они реально стремятся проводить свободное время вместе.

Явный минус жизни здесь – бюрократический аппарат. Стремление к упорядочиванию и автоматизации многих процессов привело к тому, что путь документов и формальностей в любой отрасли может быть долог.

Отношение к украинцам

Большинство поляков позитивно настроены по отношению к украинцам. Особенно те, кто сталкивался с нами в профессиях, требующих высокой квалификации. Вместе с тем существует стереотип, что украинцы приезжают работать на клубнику или на стройку. В этом есть доля правды.

На самом деле все зависит от конкретного человека. Мое мнение – мы все же здесь вначале гости и должны вести себя так, чтобы с нами не хотелось расставаться. Возможно поэтому я встречала только позитивно настроенных по отношению ко мне поляков. То, что мы из Украины, не помешало сыну стать президентом школы, проведя успешную предвыборную кампанию и победив в голосовании.

Иногда снимаюсь в сериалах, часто вместе с сыном. А он вот уже год ведет свою авторскую передачу на радио. Вряд ли это могло бы произойти в Украине.

Но пробиться сквозь сложившиеся стереотипы здесь не просто. Нужно быть искренним и открытым и тогда люди открываются навстречу.

Алеся Ушакова, из Днепра, живет в Варшаве 4 года

История переезда

В Днепре закончила университет имени Альфреда Нобеля по специальности международная экономика и решила продолжить обучение в Европе. Меня заинтересовала логистика, и я пересмотрела много университетов, которые специализировались именно на этом направлении. Сравнила ценовую политику Германии, Австрии, Чехии и Польши и приняла решение ехать в Варшаву, так как она была по карману.

Учебный процесс

Большая ставка на самообразование. Книги – в электронном формате, онлайн- лекции и зачеты. Квалификация преподавателей: профессора и доктора наук, все знают иностранные языки (английский, немецкий).

Удивило то, что 80% студентов ездят на машинах, очень многие из них имеют собственный бизнес. Как только поступила в университет, сразу же начала искать работу и нашла ее в хостеле. За полгода преодолела языковой барьер и начала искать работу по специальности.

Жилье

Квартиру- кавалерку (самая маленькая по метражу) можно снять от 1100+ коммунальные услуги; комнату от 600 злотых + коммунальные услуги , место в комнате или хостелы от 200 злотых. Все цены зависят от местоположения.

Юлия Мамонова, из Днепра, живет в Олаве год

История переезда

Я работала в головном офисе крупного банка, и в целом жизнь в мегаполисе меня устраивала. Но как-то мой одногруппник поехал на работу в Польшу, и я решила поехать за компанию, попробовать. На оформление документов ушло четыре месяца. Приехала накануне Дня национального флага Польши в город Олава. На окнах и домах флаги, люди с хорошим настроением, за окном весна… все красиво!

Работа

Я приехала работать на заводе по производству подушек безопасности для автомобилей. На производстве занято 1300 человек, 500 из которых – украинцы. Все относятся с пониманием в плане языкового барьера. И негативных отзывов об украинцах никогда не слышала. Поляки – очень терпеливая и сдержанная нация.

Быт

Езжу на работу на велосипеде – так как это близко, и к тому же – спорт. Кстати, для тех, кто оформил трудовой контракт непосредственно с заводом, а не через посредника, существуют приятные бонусы. Например, бесплатное посещение бассейна и курсы польского языка.

Сначала я жила в большом доме-хостеле для украинцев. Мне это напомнило студенческие годы и жизнь в общежитии. Но для тех, кто умеет экономить, реально поменять жилье. Так, через пять месяцев мы с подружкой сняли однокомнатную квартиру в центре города, которая обходится в 1200 злотых на двоих с коммунальными услугами. Здесь нормальной считается плата 2-3 тысячи злотых. На питание я трачу 500-700 злотых, не экономя.

Дмитрий Зубенко, из Днепра, живет в Польше 3 года

История переезда

В Днепре я работал заместителем начальника Управления молодежи и спорта в Днепропетровском городском совете, но мечтал уйти в IT-сферу и параллельно учился на айтишника. В 2014 году решил уехать, к этому времени я уже освоил новую профессию и в Польше начал работать на украинскую айтсорсинговую компанию, которая перевела туда свой офис.

Год жили в Варшаве, потом переехали во Вроцлав – очень уютный город и удачно расположен. Отсюда легко выбраться на выходные в Чехию или в Германию, всего лишь 300 километров до Вены или не более 150 до ближайшего горнолыжного курорта.

Уровень медицинского обслуживания

Здесь доступны как публичное медицинское обслуживание, так и страховая медицина. У нас семейный пакет, поэтому медстраховка покрывает обслуживание всех троих – нас с женой и дочки, которая родилась уже в Польше.

Я знаю от друзей, сколько стоит в Украине сопровождение родов, а также знаю объем сумок и лекарств перед и во время пребывания в роддоме. В Польше вся помощь была предоставлена бесплатно в публичном госпитале, и уход за женой был на высшем уровне: одноместная палата; полное обеспечение пеленками и памперсами; все необходимые лекарства и принадлежности; несколько комплектов одежды для малышки, которая менялась каждый день или при малейшей необходимости. Поэтому мы увезли домой целую сумку роженицы, которую подготовили по рекомендациям друзей из Украины.

Очень приятно, что уже с первого дня после родов я мог приходить в гости к жене и видеть малышку прямо в палате – как и остальные отцы.

Отношение к украинцам

В офисе примерно 5% украинцев. На работе с ребятами отличные отношения, ментально мы очень похожи и это дает возможность общения без культурных барьеров.

Быт и менталитет

В Польше абсолютно все большие торговые центры закрываются на национальные праздники. Люди тут предпочитают не отдыхать в торговых центрах, а выезжать на природу или просто гулять в парке.

Множество людей занимается спортом. После переезда я начал регулярно бегать. Марафон в Варшаве, на котором только в беге на 10 км участвовало более 20 тысяч человек, был незабываемым событием. На полумарафон во Вроцлаве все стартпакеты были раскуплены за несколько часов.

Поражает креативный подход к использованию спортивных баз и спортивных мероприятий. Варшавский стадион в периоды между футбольными матчами работает как ресторан, экспоцентр, центр проведения выставок и конференций. Стадион превращается в ледовую арену с баром прямо на поле зимой, а стоянка под стадионом работает как круглогодичный экстрим-парк для скейтбордистов и экстремалов.

Внешняя реклама хорошо вписана в архитектуру, и это первое, что бросается в глаза сразу после переезда.

Регистрация автомобиля вместе с получением новых номеров занимает не более 20 минут.

В период подачи годовых налоговых деклараций в больших торговых центрах находятся специалисты налоговой, которые помогают заполнить декларации, и прямо здесь можно сдать отчетность.

Все фото – из личных архивов героев.{:}{:uk}Українці отримали понад мільйон польських віз в 2016-му році. Люди з різних регіонів, з різними спеціальностями і фінансовими можливостями емігрують до Польщі.

“Обозреватель” поговорив з п’ятьма українцями про те, як зважилися на переїзд і що з цього вийшло.

Далі від першої особи.

Ігор Буді, із Запоріжжя, живе в Кракові 1,5 року

Історія переїзду

Ми з дружиною Женею вирішили переїхати до Польщі у зв’язку з кризою. У мене була фірма, яка виконувала підрядні роботи для провідних телекомоператорів, у дружини – дитячий центр, але ми були змушені його закрити через ситуацію в країні. Події не давали приводів для оптимізму, і ми прийняли рішення про переїзд сім’єю. У Євгенії є польське коріння. Краків був вибраний виходячи з його розташування: зручно добиратися в різні міста Європи. Також в Кракові привернула історична цінність – наявність великої кількості туристів дозволяло планувати бізнес.

Складність, яка може виникнути – це мова. Але в Польщі вже давно дуже багато російсько- та україномовних бухгалтерських компаній, юристів, які можуть допомогти в підготовці необхідних документів. Та й будь-який чиновник допоможе розібратися, що потрібно зробити, як заповнити бланк.

У Польщі дуже вигідно фіксувати і підтверджувати всі витрати компанії. В будь-якій торговельній точці вам видадуть фактуру протягом однієї хвилини, її можна оплатити як готівкою, так і з рахунку своєї компанії. Всі процедури дуже спрощені.

Витрати на їжу і житло

Середня вартість житла для сім’ї від 1900 злотих до 3000 злотих / місяць. Все залежить від розташування. Ми, наприклад, живемо в районі Ручай на околиці міста. Але це новий сучасний район з дуже розвиненою інфраструктурою. Транспорт, школи, дитячі садки – все дуже близько. На їжу в середньому витрачаємо близько 1000 злотих на місяць.

побут

Після України був “культурний шок”. Чистота на вулицях, чистота в під’їздах, чистота на газонах і в місцях відпочинку. Ми брали участь у спортивному заході в якості спонсора, учасників було близько 2000 чоловік і автомобілів близько 500. Паркінг для авто був організований на зеленому лузі. Так ось, після закінчення заходу, всі машини почали роз’їжджатися, залишаючи після себе невинно чистий луг! Жодної папірці, жодного пакета або пляшки. І це при тому, що ніхто з обслуговуючого персоналу не ходив і не прибирав. Думаю, що це найкраще ілюструє питання побуту в Польщі.

Ставлення до українців

Все дуже привітні, все співчутливі. Дітей в школі і в саду зустріли дуже привітно.

Вітають нас як бізнесменів, так як ми платимо податки, і навіть просять допомогти в пошуках працівників з України, так як вважають, що ми працьовиті і можемо заповнити прогалини на їхньому ринку праці. Правда, я відповідаю, що найкращим рішенням було б залучення українських підрядників до виконання робіт, а не просто працевлаштування персоналу. Але вони, мабуть, поки не готові, хоча потенціал для наших підприємців є.

Олена Судьїна, з Авдіївки, живе у Варшаві 2 роки

Історія переїзду

Народилася і виросла в Авдіївці. Працювала вчителем інформатики до самого від’їзду. Мала інтернет магазин і невеликий фотобізнес. У 2014 році, коли почалися активні військові дії, то, маючи сина-підлітка і турбуючись за його майбутнє, я вибрала переїзд. Це не була історія підготовленої і зваженої еміграції, це був просто втеча від війни. Вибір припав на Польщу випадково: у Варшаві живе наш знайомий, і він погодився нам допомогти. Але я полюбила Польщу з першого погляду.

Весь процес від прийняття рішення до приїзду до Варшави зайняв приблизно три з половиною місяці.

Робота в Польщі

Без знання мови шанси знайти високооплачувану роботу мінімальні. Проаналізувавши свої вміння, вирішила почати з тренерства. У Києві, поки чекала візу, закінчила кілька курсів в Академії фітнесу. Розіслала листи в усі танцювальні клуби, контакти яких вдалося знайти. З більш ніж сотні адресатів відгукнулися одиниці. Через півтора місяці я провела перше тренування в одному з варшавських клубів бального танцю за допомогою дівчинки-перекладачки. Моя зарплата була 400 злотих на місяць. Через пару тижнів одна з батьків порекомендувала мені свою знайому для персональних тренувань.

Паралельно я відчайдушно вчила мову. У пошуках співрозмовників-поляків стала відвідувати безкоштовні заходи, лекції, конференції. Згодом почала працювати на сайті для іммігрантів редактором, фотографувати заходи. Прийшовши волонтером на захід однієї громадської організації, я опинилася на сцені в якості оператора. Співпрацюючи з ними далі, навчилася писати заявки на гранти і отримувати фінансування проектів. Потім зняла перший фільм як директор, і другий-як продюсер і режисер. Освоївши мову, надійшла в академію фільму і телебачення.

перші враження

Все почалося з охоронців в великих магазинах, які вітаються з кожним відвідувачем. Раніше я дивувалася цьому, а тепер ловлю себе на бажанні привітатися, якщо входжу в автобус.

Дуже чисто і комфортно. Багато зелені. Фасади будинків і самі будинки постійно ремонтуються, оновлюються. Зручне транспортне сполучення. Розклад по хвилинах і цілком слушного. Багато зроблено для людей зі спеціальними потребами. Вони самостійно пересуваються по місту, роблять покупки, живуть дуже активним життям. І суспільство їх підтримує.

Одкровенням було усвідомлення того, що означає термін: “правова держава”. Закон є, він для всіх один.

Привітні люди, які намагаються зрозуміти, підтримати, проявляють щирий інтерес. Патріотизм, любов до культури і традицій. Релігійність. Дуже складно звикнути до того, що поляки всерйоз кожні вихідні красиво одягаються і йдуть сім’ями до церкви.

Діти тут – найвища цінність. З перших днів дитина сприймається як особистість, зі своїми бажаннями, до яких дорослі ставляться з великою повагою. Це дуже впадає в очі. Як і близькі стосунки в сім’ях. Вихідні – день сім’ї і багато хто навіть телефони не піднімають. Ніяких там тренувань по неділях або робочих розмов. Вони реально прагнуть проводити вільний час разом.

Явний мінус життя тут – бюрократичний апарат. Прагнення до впорядкування і автоматизації багатьох процесів призвело до того, що шлях документів і формальностей у будь-якій галузі може бути довгий.

Ставлення до українців

Більшість поляків позитивно налаштовані по відношенню до українців. Особливо ті, хто стикався з нами в професіях, що вимагають високої кваліфікації. Разом з тим існує стереотип, що українці приїжджають працювати на полуницю або на будівництво. У цьому є частка правди.

Насправді все залежить від конкретної людини. Моя думка – ми все ж тут спочатку гості і повинні вести себе так, щоб з нами не хотілося розлучатися. Можливо тому я зустрічала тільки позитивно налаштованих по відношенню до мене поляків. Те, що ми з України, не завадило синові стати президентом школи, провівши успішну передвиборну кампанію і перемігши в голосуванні.

Іноді знімаюся в серіалах, часто разом з сином. А він ось уже рік веде свою авторську передачу на радіо. Навряд чи це могло б статися в Україні.

Але пробитися крізь стереотипи, що склалися тут не просто. Потрібно бути щирим і відкритим і тоді люди відкриваються назустріч.

Алеся Ушакова, з Дніпра, живе у Варшаві 4 роки

Історія переїзду

У Дніпрі закінчила університет імені Альфреда Нобеля за фахом міжнародна економіка і вирішила продовжити навчання в Європі. Мене зацікавила логістика, і я переглянула багато університетів, які спеціалізувалися саме на цьому напрямку. Порівняла цінову політику Німеччини, Австрії, Чехії та Польщі і прийняла рішення їхати до Варшави, так як вона була по кишені.

Навчальний процес

Велика ставка на самоосвіту. Книги – в електронному форматі, онлайн-лекції та заліки. Кваліфікація викладачів: професори і доктори наук, все знають іноземні мови (англійська, німецька).

Здивувало те, що 80% студентів їздять на машинах, дуже багато з них мають власний бізнес. Як тільки надійшла в університет, відразу ж почала шукати роботу і знайшла її в хостелі. За півроку подолала мовний бар’єр і почала шукати роботу за фахом.

житло

Квартиру-кавалерку (найменша по метражу) можна зняти від 1100+ комунальні послуги; кімнату від 600 злотих + комунальні послуги, місце в кімнаті або хостели від 200 злотих. Всі ціни залежать від місця розташування.

Юлія Мамонова, з Дніпра, живе в Олава рік

Історія переїзду

Я працювала в головному офісі великого банку, і в цілому життя в мегаполісі мене влаштовувала. Але якось мій одногрупник поїхав на роботу в Польщу, і я вирішила поїхати за компанію, спробувати. На оформлення документів пішло чотири місяці. Приїхала напередодні Дня національного прапора Польщі в місто Олава. На вікнах і будинках прапори, люди з хорошим настроєм, за вікном весна … все красиво!

Робота

Я приїхала працювати на заводі з виробництва подушок безпеки для автомобілів. На виробництві зайнято 1300 осіб, 500 з яких – українці. Все ставляться з розумінням в плані мовного бар’єру. І негативних відгуків про українців ніколи не чула. Поляки – дуже терпляча і стримана нація.

побут

Їжджу на роботу на велосипеді – так як це близько, і до того ж – спорт. До речі, для тих, хто оформив трудовий контракт безпосередньо з заводом, а не через посередника, існують приємні бонуси. Наприклад, безкоштовне відвідування басейну і курси польської мови.

Спочатку я жила у великому будинку-хостелі для українців. Мені це нагадало студентські роки і життя в гуртожитку. Але для тих, хто вміє економити, реально поміняти житло. Так, через п’ять місяців ми з подружкою зняли однокімнатну квартиру в центрі міста, яка обходиться в 1200 злотих на двох з комунальними послугами. Тут нормальною вважається плата 2-3 тисячі злотих. На харчування я витрачаю 500-700 злотих, що не економлячи.

Дмитро Зубенко, з Дніпра, живе в Польщі 3 роки

Історія переїзду

У Дніпрі я працював заступником начальника Управління молоді та спорту в Дніпропетровській міській раді, але мріяв піти в IT-сферу і паралельно навчався на айтішника. У 2014 році вирішив виїхати, до цього часу я вже освоїв нову професію і в Польщі почав працювати на українську айтсорсінговую компанію, яка перевела туди свій офіс.

Рік жили у Варшаві, потім переїхали до Вроцлава – дуже затишне місто і вдало розташований. Звідси легко вибратися на вихідні в Чехії або в Німеччину, всього лише 300 кілометрів до Відня або не більше 150 до найближчого гірськолижного курорту.

Рівень медичного обслуговування

Тут доступні як публічне медичне обслуговування, так і страхова медицина. У нас сімейний пакет, тому медстраховка покриває обслуговування всіх трьох – нас з дружиною і дочки, яка народилася вже в Польщі.

Я знаю від друзів, скільки коштує в Україні супровід пологів, а також знаю обсяг сумок і ліків перед і під час перебування в пологовому будинку. У Польщі вся допомога була надана безкоштовно в публічному госпіталі, і догляд за дружиною був на вищому рівні: одномісна палата; повне забезпечення пелюшками і памперсами; всі необхідні ліки та супутні товари; кілька комплектів одягу для малятка, яка змінювалася щодня або при найменшій необхідності. Тому ми відвезли додому цілу сумку породіллі, яку підготували за рекомендаціями друзів з України.

Дуже приємно, що вже з першого дня після пологів я міг приходити в гості до дружини і бачити дитину прямо в палаті – як і інші батьки.

Ставлення до українців

В офісі приблизно 5% українців. На роботі з хлопцями чудові стосунки, ментально ми дуже схожі і це дає можливість спілкування без культурних бар’єрів.

Побут і менталітет

У Польщі абсолютно всі великі торгові центри закриваються на національні свята. Люди тут вважають за краще не відпочивати в торгових центрах, а виїжджати на природу або просто гуляти в парку.

Безліч людей займається спортом. Після переїзду я почав регулярно бігати. Марафон у Варшаві, на якому тільки в бігу на 10 км взяли участь понад 20 тисяч осіб, був незабутньою подією. На напівмарафон у Вроцлаві все стартпакети були розкуплені за кілька годин.

Вражає креативний підхід до використання спортивних баз і спортивних заходів. Варшавський стадіон в періоди між футбольними матчами працює як ресторан, експоцентр, центр проведення виставок і конференцій. Стадіон перетворюється в льодову арену з баром прямо на полі взимку, а стоянка під стадіоном працює як цілорічний екстрим-парк для скейтбордистів і екстремалів.

Зовнішня реклама добре вписана в архітектуру, і це перше, що кидається в очі відразу після переїзду.

Реєстрація автомобіля разом з отриманням нових номерів займає не більше 20 хвилин.

У період подачі річних податкових декларацій у великих торгових центрах знаходяться фахівці податкової, які допомагають заповнити декларації, і прямо тут можна здати звітність.

Всі фото – з особистих архівів героїв.{:}