Наявність доїльного апарату сьогодні вже не розкіш, а необхідність, навіть у тому випадку, якщо ваше господарство складається лише з однієї корови. Таке устаткування працює за принципом закритої системи, тож молоко зовсім не контактує з зовнішнім середовищем і потрапляє з вимені корови одразу до чистого стерилізованого бідону. Таким чином отримане молоко чисте, не містить фізичних домішок та бактерій. Проте для мене, головним у виборі був ще й той факт, що використання апарату значно зменшує фізичне навантаження на спину і руки, а моїй старенькій матусі доїти двох корів ставало дедалі важче (варіант відмовитись від корів мамою не розглядався категорично).
Складнощі вибору
Я досить не погано розбираюся у техніці, проте побачивши асортимент приладів дещо розгубився і почав детально вивчати це питання.
У продажу представлені як моделі українського виробництва так і імпортні варіанти. У наших є відчутна перевага – низька ціна. Проте наше є наше і за якістю збірки вони значно поступаються навіть турецьким агрегатам. З іншого боку, не дивлячись на те, що зарубіжні апарати виглядають значно краще, якщо виникне потреба у запчастинах знайти потрібні деталі може бути вкрай важко.
Зі свого боку я вирішив, що агрегат купується не на один рік, і якість все ж таки важливіша. Як кажуть – ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі.
Ознайомившись з усіма пропозиціями на ринку і відгуками у мережі я все ж обрав доїльний апарат виробництва Туреччини.
У своєму випадку при виборі я орієнтувався на наступні характеристики:
- Тип апарату. У продажу є двотактні і тритактні установки. Я свідомо обирав перший варіант через те, що він легший, і моя мама зможе використовувати його щоденно, самостійно пересувати і встановлювати.
- Кількість корів, яких можна обслуговувати одночасно. Мати тримає двох корів і збільшувати господарство до масштабів ферми не планує, тому їй би цілком вистачило і маленького варіанту на одну корову. З іншого боку, видоювання одночасно двох значно зменшує навантаження і збільшує кількість вільного часу, проте з кількістю корів збільшується і розмір агрегата. В кінцевому випадку зупинився на апараті розрахованому на одну корову тільки через те, що він легкий і простий у використанні.
- Тип насоса. Кожний без виключення доїльний апарат обладнано вакуумним насосом. У бюджетних моделях він мембранний, і розрахований на видоювання не більш ніж трьох корів. Другий тип – поршневий, і дуже гучно працює, та часто виходить з ладу, до того ж серед усіх існуючих варіантів він найважчий та найбільш габаритний. Третій і останній варіант – роторний, він дуже тихий, підходить навіть для полохливих тварин, легкий, і може використовуватись навіть у маленьких приміщеннях. Такі роторні насоси бувають сухими (не потребують чистки і мастила, працюють при будь якій температурі) і масляними. Я свідомо обирав сухий тип, щоб мамі було простіше, проте для себе мабуть взяв би масляний.
- Спосіб збору молока. Молоко може поступати одразу в бідон, або у спеціальні труби. Для домашнього використання бідонного компактного апарату більш ніж достатньо.
Визначившись з тим, що саме я шукаю, почав переглядати пропозиції продавців. Мушу сказати їх безліч, проте більшість від перекупників і зі значно завищеними цінами. Свій варіант я знайшов на агро дошці оголошень і одразу забронював його у продавця.
Радощі використання
Коли я привіз матері апарат – вона спочатку злякалася і навіть просила мене повернути його. Проте, після того, як я декілька разів поспіль показав їй як його збирати/розбирати та чистити вона все ж вирішила спробувати зробити це самостійно і у неї все вийшло досить непогано.
Тож вирішили спробувати його на корівках. Тварини сприйняли новинку досить стримано, і не висловлювали сильного невдоволення при підключенні автоматичної доїлки, тож процес пішов відмінно з першого разу.
Наразі вже минуло близько трьох місяців, і весь цей час агрегат працює стабільно, а мама навчилася користуватися ним досить вправно, то того ж її молоко тепер радо беруть закупівельники.
