Нове відкриття марсохода «К’юріосіті» надає доказ того, що колись древній Марс і його атмосфера дійсно були дуже схожі на Землю. Автономна марсіанська лабораторія виявила сліди, що вказують на те, що атмосфера стародавнього Марса містила значний запас кисню.
Використовуючи науковий інструмент ChemCam, що розташовується на спині «К’юріосіті», вчені з Лос-Аламоської національної лабораторії виявили високі рівні вмісту двоокису марганцю в марсіанських каменях. Своє відкриття «К’юріосіті” здійснив в багатих мінералами тріщинах, розташованих в місці під назвою Кімберлі, яке знаходиться в кратері Гейла, детальніше на сайті: www.free-vulkan-club.com. Наявність цього хімічного елемента вказує на те, що одного разу на Марсі містилися високі рівні вільного кисню. Крім того, ця знахідка наштовхує на думку, що коли-то клімат Червоної планети був набагато тепліше, а на її поверхні, можливо, навіть були цілі озера з рідкої води. Іншими словами, в плані хімічного складу дана планета раніше була дуже схожа на Землю.
А ось і сама знахідка – марганець. Зображення: MSSS / JPL / NASA
«Єдині варіанти отримання цих марганцевих складів тут, на Землі, мають на увазі залучення атмосферного кисню або мікробів», – відзначає провідний автор дослідження Ніна Ланза.
«Тепер ми спостерігаємо залишкові запаси двоокису марганцю на Марсі і задаємося цілком справедливим питанням – яким чином він там з’явився?»
Дуже малоймовірно, що джерелом цього марганцю на Марсі є мікроби, проте припущення про те, що він з’явився завдяки наявності колись на Червоній планеті вільного кисню, – цілком справедливо. Дослідники говорять, що містять високий рівень марганцю матеріали, такі як були виявлені на Марсі, не здатні формуватися без достатньої кількості рідкої води і кисню.
Це ж наштовхує вчених і на інше питання: звідки взявся весь цей кисень і куди згодом подівся? Команда вчених Ланза передбачає, що кисень міг утворитися з марсіанської води після того, як магнітне поле Червоної планети почало руйнуватися. Без магнітного поля планета не змогла захищатися від іонізуючого випромінювання, і молекули, що містяться у воді, почали розщеплюватися на водень і кисень. Зважаючи на відносно низькій гравітації Марса, планета не змогла утримати більш легкі атоми водню, проте більш важкі атоми кисню залишилися на місці.
Згодом цей кисень накопичився в каменях і створив червонуватий пил, яка тепер покриває поверхню планети. Слід зазначити, що для створення оксидів заліза не потрібно великих запасів кисню, а ось для створення двоокису марганцю – потрібно. Це, в свою чергу, означає, що колись Марс містив великі обсяги цього елемента.
Результати досить цікаві. Вони можуть означати те, що багато мільярдів років тому Марс міг бути мешкаємо. На ньому, можливо, існувала проста мікробне життя (хоча прямих доказів цього ми поки що не знайшли). Кисень, необхідний для підтримки життя, принаймні тут, на Землі, використовується для клітинного дихання та інших біологічних процесів. Безліч важливих класів органічних речовин (включаючи білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи і жири) в живих організмах містять кисень. Є, звичайно, ймовірність того, що на Марсі могли існувати якісь екзотичні види, здатні обходитися без кисню, але для переважної більшості живих організмів на Землі кисень життєво необхідний.
На завершення слід зазначити, що не тільки «К’юріосіті» виявив на Марсі сліди вмісту магнію. Інший ровер, «Оппортьюніті», що знаходиться за тисячі кілометрів від «К’юріосіті», недавно теж знайшов високий вміст двоокису марганцю в марсіанських відкладеннях.Іншими словами, наявність цього мінералу в інших місцях підвищує ймовірність здогадок учених про більш вологому, теплому і дихаючому Марсі.
Далі дослідники планують порівняти марганець, вироблений мікробами і киснем, щоб з’ясувати, наскільки сильні відмінності.
