Як тільки з’явилася зброя, деякі її види намагалися забороняти. Гомер несхвально відгукувався про лук – зброю боягузів. Папи римські безуспішно забороняли арбалет. Але тільки в XX столітті до питання заборони деяких видів озброєння підійшли ґрунтовно.
Кулі дум-дум
Свою назву ці кулі, також відомі як експансивні, що розгортаються, отримали через те, що були розроблені на британській збройової фабриці, розташованій в робочому передмісті Калькутти Дум-дум.
Такі кулі зі спиляною на носі оболонкою розкриваються подібно квітці і завдають страшні рани. На початку 1890-х кулі дум-дум з’явилися, а вже в 1899 році були заборонені Декларацією про невживання легко розгортуваних і сплющуваних куль, прийнятої на Гаазькій конференції – першій в історії мирній конференції, скликаній з ініціативи російського імператора Миколи II. Причина заборони – «надмірна жорстокість» цих боєприпасів.
Але експансивні кулі цілком офіційно існують досі – в мисливській і поліцейській зброї: висока зупиняюча дія поєднується з низькою ймовірністю поразки навиліт при попаданні в ціль, що зменшує ризик ураження випадкових перехожих.
Хімічна зброя
Примітивну хімічну зброю з підручних засобів використовували ще в Стародавній Греції. Але в промислових масштабах її почали застосовувати в I Світову війну. Втім, незважаючи на смертоносність її дії, хімзброя показала невисоку ефективність. У 1928 році в Женеві був підписаний Протокол про заборону використання у військових діях задушливих, отруйних та інших газів.
Заборона не допомогла, і в II Світову війну агресори – Німеччина та Японія – застосовували отруйні речовини: для зачистки укріплень і каменоломень, де переховувалися партизани.
Хімічна зброя використовувалося і пізніше: у В’єтнамській війні (1964-1973) її застосовували обидві сторони, так само як і в Ірано-іракській війни (1980-1988).
Останній раз отруйні речовини заборонили в 1997 році, коли набула чинності Конвенція про заборону розробки , виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення. Очікується, що повне знищення хімічної зброї очікується до 2017-19 років.
Напалм
Попередником напалму можна вважати «грецький вогонь» – горючу суміш, винайдену візантійцями в VII столітті. «Грецький вогонь» горів навіть на поверхні води.
Напалм був винайдений в США в 1942 році і застосовувався армією цієї країни під час Другої світової війни, в Корейській війні в (1950-1953) і особливо широко – під час війни у В’єтнамі. Напалм застосовували й інші країни: Ізраїль, Ірак, Аргентина.
Оскільки вражаюча дія від напалму поширюється неконтрольовано, від нього нерідко страждали мирні жителі. І в 1980 році ООН було прийнято «Протокол про заборону або обмеження застосування запальної зброї».
Протипіхотні міни
За статистикою, на міни припадає десята частина загального числа втрат. Бували, правда, винятки: в Корейській війні (1950-1953) втрати від мін у військах ООН склали 40%, а у В’єтнамській- 60-70%.
Міни мають величезний психологічний ефект: змусити солдатів наступати по мінному полю (при втратах менших, ніж від артобстрілу) не могли ні накази, ні погрози.
Негуманність цього виду озброєнь полягає в тому, що навіть через багато років після закінчення бойових дій на них продовжують підриватися мирні жителі. У 1997 році в Оттаві була підписана Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення. Але незважаючи на рішення Оттавської конвенції, заборона всюди порушується.
Касетні боєприпаси
Предтечею цієї зброї можна вважати звичайний мисливський дробовик. Розвитком ідеї стала артилерійська картеч, а потім шрапнель. Перші ж касетні бомби використовували німці, в 1939 році обрушили на польські війська звичайні бомби, начинені сотнею маленьких бомбочек. До кінця минулого століття касетні боєприпаси стали вельми ефективною зброєю, що довели військові конфлікти того часу.
Зважаючи на недосконалість детонаторів, не всі бомбочки вибухали, фактично перетворюючись на протипіхотні міни. Незважаючи на удосконалення механізмів детонаторів і самоліквідатора, ця зброя була визнана негуманною.
У 2008 році в Дубліні була підписана Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі касетних боєприпасів та про їх знищення. Втім, найбільші виробники касетних боєприпасів – США, Росія, Китай – це угоду не підписали.
Біологічна зброя
З найдавніших часів в обложені міста закидалися трупи померлих від чуми, щоб викликати епідемію серед захисників. Найвідоміший випадок – облога монголами генуезької фортеці в Криму в 1346 році, коли після такого бомбардування «Чорна Смерть», поширившись, викосила від третини до половини Європи.
Під час Другої Світової японці використовували бактеріологічну зброю, але домоглися скромних результатів – не більше 700 осіб за період з 1940 по 1945 рік.
Цей вид зброї має величезний мінус: збудники захворювань практично некеровані і не відрізняють своїх від чужих. Вирвавшись на волю, вони будуть знищувати все живе на своєму шляху без розбору. Крім того, вони можуть мутувати, і ці зміни важко передбачити. Цю зброю вирішили заборонити. У 1972 році в Женеві була підписана «Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення біологічної зброї і токсинів та її знищення».
Зброя використовується терористами, не визнаючих ніяких конвенцій. У XX столітті зафіксовано з десяток випадків спланованих і здійснених біотерактів. Найвідоміший – розсилка листів зі спорами сибірської виразки в 2001 році.
Кліматична зброя
На відміну від вищеописаних видів винищення людства, ця зброя – гіпотетична. Передбачається штучний вплив на погоду і клімат як окремо взятої території, так і цілого континенту.
Втім, в історії було кілька прикладів подібних змін. Найвідоміший – операція «Шпинат», коли американські військові в ході В’єтнамської війни домоглися значного продовження сезону дощів і збільшення їх інтенсивності в три рази. Лісові дороги перетворилися на болота, комунікації противника були порушені. Також на багато років був серйозно порушений природний баланс, загинули цілі популяції тварин і рослин. Незважаючи на жахливі фінансові витрати на операцію, реальна бойова користь була невелика.
Цей та інші досліди над природою привели до висновку, що, в першу чергу постраждає не безпосередній ворог, а людство в цілому. У 1978 році набула чинності Конвенція про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище.
Зараз активні роботи з впливу на погодні умови ведуться в цілому ряді держав. Завжди можна сказати, що дослідження ведуться суто в мирних цілях.
