{:uk}Все зовсім не так, як багато хто думає. Ділюся спостереженнями.
1. Голуби
Знайди хоч одного пернатого
У чому суть: голуби – це бич сучасного Нью Йорка, гірше щурів. Ці літаючі і гадя створення заполонили все місто і немає від них порятунку.
Як насправді: За три дні, проведених в центрі Манхеттена і в околицях Квінса, не помітив жодного представника сімейства голубиних.
І це не дивлячись на те, що сміття в місті предостатньо – вже з вечора на узбіччях вулиць виростають гори чорних пакетів з неапетитним вмістом.
2. Бомжі
У чому суть: в Нью Йорку бомжі на кожному кроці. Вони тягнуть руки з пластиковими стаканчиками для дрібниці, перегороджують своїми візками зі скарбом тротуари і трапляються буквально на кожному кроці.
Як насправді: За весь час перебування на Манхеттені бачив одного бомжа, в чистому одязі. Він весело посміхався, виглядав зі свого спальника прямо на тротуарі в одному кварталі від Таймс-сквер. Більше бездомних помічено не було.
Після злегка сумбурним поїздки в Сан-Франциско, який за кількістю бездомних і божевільних по праву може вважатися столицею всякого наброду, я очікував побачити в Нью Йорку цілий сонм сумнівних особистостей, бездомних і жебраків.
На жаль, мабуть все вони перебралися ближче до океану і тепла, на західне узбережжя.У всякому разі, мені не вдалося знайти жодного представника бездомних навіть для самого тривіального кадру.
3. Бродвей
У чому суть: Бродвей – це вулиця-мрія з яскравими вітринами, заповнена театрами та музичними закладами. Звідусіль грає музика а по тротуарах красуються зірки шоу-бізнесу.
Як насправді: якби не табличка з назвою – ніколи б не подумав, що вже хвилин 5 дефілюють по культовому Бродвею. Вулиця складається з будівельних лісів, китайських магазинчиків і звичайних городян, які поспішають у своїх справах.
Два дня я ходив взад і вперед, намагаючись відшукати відгомони «американської мрії», на яку дивився з екрана телевізора в далекому дитинстві.
За фактом, це звичайний проспект з купою магазинів різного ступеня презентабельності.Афіші мюзиклів вдалося знайти з великими труднощами, як правило вхід в театри розташований не на самому Бродвеї, а на бічних вуличках.
4. Архітектура
У чому суть: Манхеттен складається з суцільних хмарочосів, на вулицях навіть сонця немає – бетонні будівлі $ загороджують небо.
Як насправді: хмарочоси є, але не в такій кількості, як малювала мені уяву. Висотки дуже гармонійно чергуються з двох і триповерховими будинками, роблячи місто затишним і сонячним.
По дорозі з аеропорту імені Джона Кеннеді з вікна автобуса я бачив краєвид, точь-в-точь схожий на будь-який підмосковне місто – похмурі п’ятиповерхівки, автомобільні розв’язки і сірі хирляві деревця. Зовсім не схоже на Нью Йорк.
Однак, прибувши в район Сохо, все встало на свої місця: ось вони, рідні хмарочоси! На будь-який смак і колір, з прикрасами і без, з колонами та геометричними фасадами.Стало зрозуміло, що це все таки Нью Йорк, а не якийсь там Корольов.
Проте, високі будинки грамотно розбавлені більш низькими будівлями і всякими маленькими парками, де можна перевести дух від кам’яних джунглів. Практично всюди в центрі Манхеттена перші поверхи забрані в капітальні будівельні ліси – здається, що йде масштабна реконструкція міста.
5. Трафік і гудки
У чому суть: Божевільний трафік, всі гудуть, величезні пробки, в потоці машин можна збожеволіти.
Як насправді: аналогів Тверській в Нью Йорку немає. Навіть самі центральні вулиці з щільним трафіком вже наших проспектів в 2 рази. Але тим не менш, автомобільний потік постійно рухається.
Я кілька разів їздив на таксі центральними вулицями Манхеттена і жодного разу не було такого, щоб наглухо застрягти в пробці на півгодини-годину незрозуміло через що.
Щільний потік автомобілів навіть в годину пік повільно, але рухається. І це з урахуванням того, що таксі постійно висаджують і підбирають пасажирів не звертаючи до тротуару, по місту їздять значні вантажівки і міські автобуси, а на проїжджих частинах періодично зустрічаються обгороджені для ремонту ділянки.
6. Метро
У чому суть: Нью Йоркське метро – розсадник злочинності і беззаконня. Брудна, огидне місце для ніщебродов і соціально відсталих верств населення.
Як насправді: метро – це театр, де на кожній станції з’являються нові персонажі: смішні, незвичайні, дивні, але безпечні і дуже цікаві.
На другий день перебування я відправився своїм ходом в аеропорт виручати свій втрачений багаж і подорожував на метро 18 зупинок спочатку в одну, а потім у зворотний бік.
Надивився всякого, включаючи неосяжних афро-американок, танцюючих «госпел» прямо у вагоні, обдолбанного растамана, який сперечався з невидимим співрозмовником і абсолютно вражаючого чорношкірого юнака, який з фірмовим акцентом репера клеїлась до якихось латинським дівчатам, щосили використовуючи bad language.
7. Погода
У чому суть: це у нас зима 9 місяців в році, а там, за океаном – вічне літо, співають пташки і бравий Брюс Вілліс в брудній майці рятує світ в теплі і комфорті.
Як насправді: я потрапив в приголомшливо огидну погоду, коли холод змінюється мерзенним дощиком, а на узбіччях ще лежать чорні, брудні замети нерастаявшего снігу.
Так, на жаль, їх погода нічим не відрізняється від московської. Той же вітер, сіре небо і дрібний дощик, який робить тебе мокрим наскрізь за кілька хвилин.
Так, в Каліфорнії все набагато краще, але ми ж зараз про Нью Йорк говоримо, а там погода така ж, як і в Москві. Як я піднімався по трапу в літак в мерзенну погоду, так і зійшов з трапа через 9 з гаком годин по ту сторону Атлантичного океану в таку ж погоду.
8. Єдиний факт, який опинився правдивим: люди
А ось тут все було саме так, як я собі завжди уявляв: зовсім інший менталітет і ставлення один до одного. Терпимість, повага і толерантність до всіх.
Всі ввічливі. Вибачаються. На ноги не наступають, чи не грубіянять і не паскудять собі під ноги недопалками і плювками. Господарі собак прибирають за своїми вихованцями какашки в пакетик, незнайомі люди бурхливо висловлюють схвалення випускнику поліцейської академії, що йде по Бродвею тощо.
У такому оточенні ти теж автоматично стаєш більш терпимо і починаєш проявляти чудеса ввічливості до всіх. Шкода, що ця аура пропадає практично відразу після прильоту назад у більшості наших співгромадян.
Так, там теж не все ідеально: сексуальні меншини, легалізація наркотиків та інші речі, що викликають невдоволення у російських. Але якби ми перейняли хоч трішки привітності, поваги і лагідності американців – наша країна стала б набагато краще.
Я дуже цього хочу і чекаю, а ти?{:}{:ru}Всё совсем не так, как многие думают. Делюсь наблюдениями.
1. Голуби
Найди хоть одного пернатого
В чём суть: голуби – это бич современного Нью Йорка, хуже крыс. Эти летающие и гадящие создания заполонили весь город и нет от них спасения.
Как на самом деле: За три дня, проведённых в центре Манхэттена и в окрестностях Квинса, не заметил ни одного представителя семейства голубиных.
И это не смотря на то, что мусора в городе предостаточно – уже с вечера на обочинах улиц вырастают горы чёрных пакетов с неаппетитным содержимым.
2. Бомжи
В чём суть: в Нью Йорке бомжи на каждом шагу. Они тянут руки с пластиковыми стаканчиками для мелочи, перегораживают своими тележками со скарбом тротуары и попадаются буквально на каждом шагу.
Как на самом деле: За всё время пребывания на Манхеттене видел одного бомжа, в чистой одежде. Он весело ухмылялся, выглядывая из своего спальника прямо на тротуаре в одном квартале от Таймс-сквер. Больше бездомных замечено не было.
После слегка сумбурной поездки в Сан-Франциско, который по количеству бездомных и сумасшедших по праву может считаться столицей всякого сброда, я ожидал увидеть в Нью Йорке целый сонм сомнительных личностей, бездомных и попрошаек.
Увы, видимо все они перебрались поближе к океану и теплу, на западное побережье. Во всяком случае, мне не удалось найти ни одного представителя бездомных даже для самого тривиального кадра.
3. Бродвей
В чём суть: Бродвей – это улица-мечта с яркими витринами, заполненная театрами и музыкальными заведениями. Отовсюду играет музыка а по тротуарам щеголяют звёзды шоу-бизнеса.
Как на самом деле: если бы не табличка с названием – никогда бы не подумал, что уже минут 5 дефилирую по культовому Бродвею. Улица состоит из строительных лесов, китайских магазинчиков и обычных горожан, спешащих по своим делам.
Два дня я ходил взад и вперёд, пытаясь отыскать отголоски «американской мечты», на которую смотрел с экрана телевизора в далёком детстве.
По факту, это обыкновенный проспект с кучей магазинов разной степени презентабельности. Афиши мюзиклов удалось найти с большим трудом, как правило вход в театры расположен не на самом Бродвее, а на боковых улочках.
4. Архитектура
В чём суть: Манхэттен состоит из сплошных небоскрёбов, на улицах даже солнца нет – бетонные громадины загораживают небо.
Как на самом деле: небоскрёбы есть, но не в таком количестве, как рисовало мне воображение. Высотки очень гармонично чередуются с двух и трёхэтажными домами, делая город уютным и солнечным.
По дороге из аэропорта имени Джона Кеннеди из окна автобуса я видел пейзаж, точь-в-точь похожий на любой подмосковный город – унылые пятиэтажки, автомобильные развязки и серые чахлые деревца. Совершенно не похоже на Нью Йорк.
Однако, прибыв в район Сохо, всё встало на свои места: вот они, родные небоскрёбы! На любой вкус и цвет, с украшениями и без, с колоннами и геометрическими фасадами. Стало понятно, что это всё таки Нью Йорк, а не какой-нибудь Королёв.
Тем не менее, высокие дома грамотно разбавлены более низкими строениями и всякими маленькими парками, где можно перевести дух от каменных джунглей. Практически везде в центре Манхэттена первые этажи забраны в капитальные строительные леса – кажется, что идёт масштабная реконструкция города.
5. Траффик и гудки
В чём суть: Сумасшедший траффик, все гудят, огромные пробки, в потоке машин можно сойти с ума.
Как на самом деле: аналогов Тверской в Нью Йорке нет. Даже самые центральные улицы с плотным траффиком уже наших проспектов в 2 раза. Но тем не менее, автомобильный поток постоянно движется.
Я несколько раз ездил на такси по центральным улицам Манхэттена и ни разу не было такого, чтобы наглухо застрять в пробке на полчаса-час непонятно из-за чего.
Плотный поток автомобилей даже в час пик медленно, но движется. И это с учётом того, что такси постоянно высаживают и подбирают пассажиров не сворачивая к тротуару, по городу ездят внушительные грузовики и городские автобусы, а на проезжих частях периодически встречаются огороженные для ремонта участки.
6. Метро
В чём суть: Нью Йоркское метро – рассадник преступности и беззакония. Грязное, отвратительное место для нищебродов и социально отсталых слоёв населения.
Как на самом деле: метро – это театр, где на каждой станции появляются новые персонажи: смешные, необычные, странные, но неопасные и очень интересные.
На второй день пребывания я отправился своим ходом в аэропорт выручать свой потерянный багаж и путешествовал на метро 18 остановок сначала в одну, а затем в обратную сторону.
Насмотрелся всякого, включая необъятных афроамериканок, танцующих «госпел» прямо в вагоне, обдолбанного растамана, который спорил с невидимым собеседником и совершенно поразительного чернокожего юноши, который с фирменным акцентом рэпера клеился к каким-то латинским девчонкам, вовсю используя bad language.
7. Погода
В чём суть: это у нас зима 9 месяцев в году, а там, за океаном – вечное лето, поют птички и бравый Брюс Уиллис в грязной майке спасает мир в тепле и комфорте.
Как на самом деле: я попал в потрясающе отвратительную погоду, когда холод сменяется мерзким дождиком, а на обочинах ещё лежат чёрные, грязные сугробы нерастаявшего снега.
Да, к сожалению, их погода ничем не отличается от московской. Тот же ветер, серое небо и мелкий дождик, делающий тебя мокрым насквозь за несколько минут.
Да, в Калифорнии всё намного лучше, но мы же сейчас про Нью Йорк говорим, а там погода такая же, как и в Москве. Как я поднимался по трапу в самолёт в мерзкую погоду, так и сошёл с трапа через 9 с лишним часов по ту сторону Атлантического океана в такую же погоду.
8. Единственный факт, оказавшийся правдивым: люди
А вот тут всё было именно так, как я себе всегда представлял: совершенно другой менталитет и отношения друг к другу. Терпимость, уважение и толерантность ко всем.
Все вежливые. Извиняются. На ноги не наступают, не хамят и не гадят себе под ноги окурками и плевками. Хозяева собак убирают за своими питомцами какашки в пакетик, незнакомые люди бурно выражают одобрение выпускнику полицейской академии, идущему по Бродвею и тому подобное.
В таком окружении ты тоже автоматически становишься терпимее и начинаешь проявлять чудеса вежливости ко всем. Жаль, что эта аура пропадает практически сразу после прилёта обратно у большинства наших сограждан.
Да, там тоже не всё идеально: сексуальные меньшинства, легализация наркотиков и прочие вещи, вызывающие недовольство у русских. Но если бы мы переняли хоть чуточку радушия, уважения и кротости американцев – наша страна стала бы намного лучше.
Я очень этого хочу и жду, а ты?{:}
