{:ru}Какие ошибки украинские власти допустили с запретом российских социальных сетей{:}{:uk}Які помилки українська влада допустили із забороною російських соціальних мереж{:}

6

{:ru}Президент своим указом от 15 мая ввёл в силу решение РНБО о применении санкций в отношении ряда граждан РФ и российских компаний. В приложениях к документу, перечне попавших под ограничения юридических лиц, находятся компании-владельцы социальных сетей “ВКонтакте”, “Одноклассники”, почтового сервиса mail.ru, компании Яндекс и 1С. По моему убеждению, решение, призванное защитить информационное пространство страны и уменьшить возможности кибератак на бизнес, не даст нужного эффекта и может привести к появлению целого ряда проблем.

Логика принятия решения

Логику членов РНБО при подготовке, обсуждении и принятии решений понять можно – достаточно просто взглянуть на данные социологии Украинского Института Будущего (конец ноября 2016 года). В данном вопросе можно было дать три ответа. Легко увидеть, что традиционно доминирует ТВ как источник получения информации — 83,3%. На вторым источником информации для украинцев является их ближайшее окружение и знакомые — 38,8%. Наконец,  интернет издания (32,7% ), социальные сети (29,6%). Таким образом, социальные сети являются одним из основных источников получения информации населением Украины.

ukrainskiy-institut-budushhego-sotsiologiya-noyabr-2016-54

 Наиболее популярной соцсетью в стране является «ВКонтакте» с охватом в 33% пользователей (Фейсбук имеет охват 28%, «Одноклассники» — 25%»). То есть российские социальные сети «в сумме» доминируют в своём сегменте. На юге и в центре (!!!) страны нет необходимости даже складывать доли — «В контакте» и «Одноклассники» безоговорочные лидерыukrainskiy-institut-budushhego-sotsiologiya-noyabr-2016-59

Говоря об интернет-изданиях, обойти вниманием сервисы mail.ru и «Яндекс» не получится. Список наиболее популярных «ящиков электронки» по состоянию на 12.2014 (по данным iGate) выглядел так:

  1. mail.ru (43%),

  2. украинские почтовые сервисы (в сумме) 14%

  3. gmail.com 14%

  4. yandex.ru (7%)

  5. rambler.ru (4%).

Среди поисковых систем «Яндекс» понемногу теряет позиции (примерно 1% в год), но в 2015 году он всё ещё был вторым по популярности сервисом с долей в 32,91%.

Естественно, что сегодня ни один сервис не является «продуктом в себе». Даже почтовые сервисы (в особенности mail.ru и рамблер) предлагают подборку актуальных новостей для своего клиента.

Таким образом, социальные сети, почтовые сервисы и поисковые системы напрямую влияли на выбор источников информации украинцев, рекомендуя отдельные материалы или целые интернет-издания. Учитывая, что журналистам украинцы доверять не склонны, на первое место по доверию зачастую выходят новости от «друзей» — слухи и то, что жители страны почитали по рекомендации в социальных сетях. Умножаем это на уровень проникновения российских ресурсов в украинский сегмент интернета и получаем проблему.

С программой 1С ситуация схожа — этой платформой электронного документооборота на предприятии пользуется значительная часть украинского малого и среднего бизнеса. Разработчики теоретически могут внести в код изменения, позволяющие следить за деятельностью предприятия. Повторю — я не утверждаю это, а всего лишь пытаюсь поставить себя на место членов РНБО и их советников.

Проблемы в любом случае есть и реагировать на них нужно. Цели благородны, понятны и прозрачны — уменьшить зависимость Украины от России, обезопасить свою страну. Но вот время и методы…

Пару месяцев назад повезло мне попасть на встречу блогеров с руководителем Днепровской ОГА В. Резниченко. И тот, говоря о своём (и моём,  в том числе поколении) сказал примерно следующее: «Мы можем ставить прекрасные цели, но мы формировались в эру комсомола. Поэтому при самых высоких порывах почти всегда скатываемся к комсомольским методам. Это причина, по которой наше поколение скоро должно уйти на покой и пустить на своё место молодых».

Запретить всё — типичный метод, даже не ВЛКСМ (комсомол в последние годы СССР был более гибким), а КПСС. Но увы, простыми запретами проблему не решишь. В качестве примера приведу «беларуский кейс».

Как Лукашенко «разогнал популярность» оппозиционных сайтов

Контроль над беларуским сегментом сети интернет в середине 00-х стал «идеей фикс» администрации президента. Простые административные меры вроде лишения места на серверах в Беларуси быстро доказали свою неэффективность. Обыски в редакциях — тем более.

На рубеже 2005-6 года начали применяться методы, до которых украинское РНБО «додумалось» в 2017 — блокирование доступа к отдельным адресам (или даже сегментам сети) для пользователей из Беларуси. Первая такая атака, во время протестов после президентских выборов 2006 года была относительна успешной — как минимум 4 ведущих оппозиционных интернет СМИ были недоступны более суток. Но есть такая вещь как «зеркала», есть резервный хостинг и многое другое. Наконец, существует такая прекрасная вещь под названием «прокси», сети анонимайзеры и, в конце концов, появившийся примерно в это же время браузер ТОР. В результате уже к 2010 году среднестатистический пользователь «байнета» знает или как обойти блокирование или где искать информацию об алгоритмах обхода.

Лукашенковские цензоры добились очень важного результата — они достаточно быстро увеличили «компьютерную грамотность» среднестатистического беларуса. Что, среди прочего, демонстрирует статистика кейс войны с браузерорм tor, отображённый в статистике torproject.

В ноябре 2016 года власти Беларуси по своему желанию (и просьбе партнёров по ТС) решили ограничить доступ беларусов к ТОР. Дорогая процедура, требующая знаний, техники, людей, но благодаря созданию Парка Высоких Технологий и набору квалифицированных специалистов в информационно-аналитический центр при президенте и оперативно-аналитический центр, задача стала решаемой.

Одним словом, часть провайдеров (в том числе монополист Белтелеком) заблокировали прямой доступ к сети ТОР. Что нашло отображение на графике:

ispolzovanie-tor-v-belarusi

Но ведь можно идти не напрямую – использовать мост сети ТОР. То, что это прекрасно знают беларусы видно на втором графике «вход в сеть тор через мост»:

ispolzovanie-mosta-v-belarusi

Проще говоря, попытка государства предпринять даже масштабные операции по ограничению доступа не дала ровным счётом ничего — как было пользование на уровне 6-8 тысяч человек ежесекундно, так примерно столько же и осталось. Просто изменился способ входа. При этом ТОР – далеко не самый популярный способ обхода белорусских попыток цензурировать интернет.

Что касается основной задачи — ограничения доступа к интернет-ресурсам, то власть добилась прямо противоположных результатов. Сайты «Наша нива», «Беларуский партизан», «Хартия 97» «Радио Свобода» за последние 10 лет совершили рывок в рейтингах популярности и обогнали своих коллег «неудачников» из числа оппозиционных СМИ, не попавших в блок-лист. Сегодня по статистике белорусского интернет первые 3 ресурса входят в ТОП-10 по посещаемости несмотря на продолжавшиеся до начала 2017 года попытки блокирования.

Проводя параллели с Украиной можно вспомнить запрет на пользование дешёвыми недорогими иномарками — большие ввозные пошлины. И что? Украинцы стали больше покупать украинских авто? Нет — количество иномарок на литовских, польских, чешских номерах бьёт все рекорды.

Опоздали или что будет в Украине?

Ложка хороша к обеду, а заградительные меры тогда, когда есть согласие населения. То есть введя подобные ограничения летом 2014 (например, после Иловайска), страна бы однозначно выиграла потому что:

  • ещё действовал «кредит доверия» к власти

  • общество было готово терпеть неудобства в надежде на быстрый результат

  • внешние игроки (например ЕС) отнеслись бы с пониманием к такого рода шагам

Сегодня вместо кредита доверия имеем кризис доверия: социология Украинского Института Будущего показывает, что население не верит не только политикам, государственным институтам, но и собственным журналистам.

Введение дополнительных ограничений через три года войны кажется несколько запоздалым и нелогичным. Вполне вероятно, что подобная реакция будет у европейских политиков, придерживающихся тезиса о ценности свободы слова.

Вопрос социальных сетей ещё более острый — это не только информация от СМИ (перепосты), но и множество личных данных, начиная от фото и заканчивая перепиской с друзьями. Представьте, что РНБО выпускает решение «сдать семейные фотоальбомы» — нельзя, мол, там фото «советской эпохи». Или указывает с кем вам можно разговаривать лично, с кем по телефону, а с кем только письмами (исключительно через укрпочту). Абсурдно? Так социальные сети — это фото, переписка, разговоры – тоже самое. Запретить их можно исключительно в случае, когда пользователь сам согласен. Иначе он найдёт пути обхода.

Не найдут – прочитал сегодня комментарий. Мол, бабушки не полезут искать ТОР, изучать принципы маршрутизации в сети интернет. Увы, но пользователи «В контакте» и «Одноклассники» – это не бабушки. Вот диаграмма из нашей социологии:

ukrainskiy-institut-budushhego-sotsiologiya-noyabr-2016-59

Базовые аудитории «В контакте» — 18-24 и 25-34 года. Эти люди точно найдут как обойти блокировку. При этом будут материть и президента, и правительство, и РНБО. В случае с «Одноклассниками» имеем схожую ситуацию — лишь 15,8% пользователей имеют возраст «за 50».

Поэтому из важного и нужного решения, список РНБО переходит в привычную категорию «напримимали»: вроде введён в действие аж целым указом президента, но никто его не исполняет.

С почтой ситуация аналогична. Почта, кроме всего прочего, это архивы переписки, контакты. И никто не имеет права запретить мне читать свои старые письма. Можно запретить пользоваться ресурсом, но тогда нужно время на исполнение. (даже на выполнение судебных решений даётся время). В нашем случае ввели «сразу».

Таким образом только на социальных сетях и почте президент и правительство получат:

  1. Недовольство значительной части населения – ведь тут речь идёт о личных интересах, личных данных

  2. Обвинения в нарушении принципов свободы слова

  3. Да, к этому надо быть готовыми — обвинения в нарушении прав человека, что выльется как минимум в исках в ЕСПЧ с обязанностью государства выплачивать компенсацию пострадавшим.

Так может в информационном поле будет победа? Тут приведу ещё один кейс, который напомнили сегодня: в разговоре о возможностях обхода блокировки мне сказали следующее «сухой закон в США не заставил всех разбираться в химии и производстве алкоголя».

Да, не заставил. Но сухой закон:

  • заставил всех желающих выучить к кому обратиться за выпивкой и как её купить.

  • заставил работать засучив рукава тех, кто понимал техпроцесс производства и занимался логистикой.

  • перевёл алкоголь из категории дешёвого пойла для масс в категорию «ценности», вещи, обладание которой делает тебя избранным.

В нашем случае все желающие будут знать куда обратиться (прокси, VPN, TOR и т. д.). Упомянутые в скобках возможности обхода и новые сервисы (которые возникнут) — это «работники, знающие техпроцесс». А вот продукт — информация (вражеская, искажённая) в этой схеме становится ценностью. Ей доверяют больше, чем своим, её пересказывают друзьям — а слухи являются вторым по значимости источником информации.

Поэтому в краткосрочной перспективе (6 месяцев – год) правительство получит прямо противоположный результат. Дальше ситуация станет патовой:

  • расширение инструментария блокировки требует всё больше и больше технических, людских и финансовых ресурсов — а у страны нет денег.

  • действие указа, который никто не исполняет ещё больше подрывает позиции власти (если гражданин с чувством удовлетворения сознательно нарушает указ президента — о каком авторитете можно говорить)

  • действие указа создаёт неудобство и расширяет число резко недовольных властью.

  • Отмена указа нанесёт не меньший вред — власть распишется в том что или приняла глупое решение или не смогла добиться выполнения. И то и то будет одним из серии прекрасных ударов по рейтингам.

Стоит вспомнить ещё одну вещь — ограничения, наложенные на компанию 1С. Для непосвящённых поясню, что это платформа для электронного документооборота, учёта, налоговой отчётности на предприятии. В состав комплекса входит язык программирования 1С предприятие, позволяющий создавать уникальные продукты под любой тип бизнеса. В той или иной мере системой и её производными пользуется более миллиона ФОПов, представителей малого и среднего бизнеса. Несколько тысяч программистов создают продукты на базе 1С. Все они пользуются системой на основе лицензионного соглашения с возможностью покупки версии навсегда (это дорого и таких клиентов мало), либо подписки на год, полгода. Указ предусматривает среди прочего:

  • «зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань». А это значит, что оплата подписки на 1С не производится. Продукт или перестаёт работать, или (если «заставили заработать» становится пиратским). Говорите Украина борется с пиратством?
  • «обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування» – тут передаём привет автоматической отправке писем (из оболочки 1С) в госорганы. В том числе, налоговой отчётности.
  • «заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності» — не уточняется кому. То есть и 1С не имеет права передавать украинским клиентам и клиенты не могут передать права на интеллектуальную собственность 1С. Непонятно? А это обновление системы, патчи с защитой от уязвимостей, поддержка разработчиков.

Перечисленное выше означает, что уже примерно через 6 месяцев около миллиона пользователей 1С столкнуться с невозможностью легального использования продукта. Им придётся переходить или на бумажное делопроизводство (адекватной замены на рынке пока нет),  или вносить коррективы в деятельность. А органам ДФС получать отчётность «на бумажке» — сомнительно, что территориальные структуры смогут без проблем справится с наплывом налогоплательщиков. Программисты, разрабатывающие продукты на 1С окажутся без работы — тоже приятно.

Самое гадкое, что альтернативы (по набору функционала и цене) на украинском рынке сегодня нет. Запрет 1С аналогичен приказу отказаться от компьютерной техники в пользу печатных машинок: озлобленных будет много, желающих выполнять ноль.

Теперь время подбить «результаты». Пользователей российских соцсетей в стране не менее 10 млн. Ещё 1 млн — предприниматели и наёмные работники на предприятиях, где используется 1С. Все эти люди имею право голоса и большинство из них будет несколько озлоблено на власть. Прекрасный ресурс, который многие жаждут использовать для раскачки ситуации.

Можно ли было сделать по другому

Действительно 3 и даже 2 года назад такое решение было бы своевременным, оно принесло бы пользу. Даже с 1С — простимулировать (или напрямую заказать) подобный продукт для украинского пользователя — вопрос примерно 1-2 лет работы и 15-25 млн долларов. А, потом когда есть альтернатива, хоть приказным порядком пересаживать. Или создать условия, исключающие работу на 1С (например, интегрировать свою систему в электронный документооборот госорганов).

Разработку подобной системы можно и нужно начинать уже сегодня. И 20 млн долларов – небольшая сумма, когда речь идёт о национальной безопасности. В конце концов запрет без альтернативы принесёт большие убытки.

С социальными сетями, поисковиками ситуация проще — это площадки на которых нужно было работать или с которых нужно уводить пользователей. Уводить в приказном порядке не выход, а вот создание своих продуктов, своего контента таковым является. И тут уже камень в огород информационной политики государства. Единственный запрет источников информации, который может иметь смысл — это ограничения в эфире и в кабельных сетях – трансляция своего вместо передач из РФ или «ЛДНР-ТВ». Но тут, увы, пока даже собственная территория не покрывается своим контентом — вышку на горе Карачун строили до декабря 2016, в Бахмутовке и Покровске обещают закончить строительство только в 2017 году…

Что касается запретов — воевать и интернет сегодня возможно только если ты строишь систему наподобие Северной Кореи или Ирана. Даже беларуская диктатура оказалась бессильной. В Украине не верят, что шишки на головах соседей действительно от наступления на грабли — поэтому ставят опыт на себе.

Поэтому разумный выбор — быстро провести консультации со специалистами (тех же ИТ-шников в стране множество) и убрать то, что реализовать невозможно, то попытка реализации чего принесёт противоположные ожидаемым результаты. Зато в процессе консультаций можно найти области, где как раз не хватает твёрдой руки государства.{:}{:uk}Президент своїм указом від 15 травня ввів в силу рішення РНБО про застосування санкцій відносно ряду громадян РФ і російських компаній. У додатках до документа, переліку потрапили під обмеження юридичних осіб, знаходяться компанії-власники соціальних мереж “ВКонтакте”, “Однокласники”, поштового сервісу mail.ru, компанії Яндекс і 1С. На моє переконання, рішення, покликане захистити інформаційний простір країни і зменшити можливості кібератак на бізнес, не дасть потрібного ефекту і може привести до появи цілого ряду проблем.

Логіка прийняття рішення

Логіку членів РНБО при підготовці, обговоренні і прийнятті рішень зрозуміти можна – досить просто поглянути на дані соціології Українського Інституту Майбутнього (кінець листопада 2016 року). В даному питанні можна було дати три відповіді. Легко побачити, що традиційно домінує ТВ як джерело отримання інформації – 83,3%. На другим джерелом інформації для українців є їх найближче оточення і знайомі – 38,8%. Нарешті, інтернет видання (32,7%), соціальні мережі (29,6%). Таким чином, соціальні мережі є одним з основних джерел отримання інформації населенням України.

ukrainskiy-institut-budushhego-sotsiologiya-noyabr-2016-54

 Найбільш популярною соцмережею в країні є «ВКонтакте» з охопленням в 33% користувачів (Фейсбук має охоплення 28%, «Однокласники» – 25% »). Тобто російські соціальні мережі «в сумі» домінують в своєму сегменті. На півдні і в центрі (!!!) країни немає необхідності навіть складати частки – «В контакті» і «Однокласники» беззаперечні лідериukrainskiy-institut-budushhego-sotsiologiya-noyabr-2016-59

Говорячи про інтернет-виданнях, обійти увагою сервіси mail.ru і «Яндекс» не вийде. Список найбільш популярних «ящиків електронкою» станом на 12.2014 ( за даними iGate ) виглядав так:

  1. mail.ru (43%),

  2. українські поштові сервіси (в сумі) 14%

  3. gmail.com 14%

  4. yandex.ru (7%)

  5. rambler.ru (4%).

Серед пошукових систем «Яндекс» потроху втрачає позиції (приблизно 1% на рік), але в 2015 році він все ще був другим за популярністю сервісом з часткою в 32,91% .

Природно, що сьогодні жоден сервіс не є «продуктом в собі». Навіть поштові сервіси (особливо mail.ru і Рамблер) пропонують добірку актуальних новин для свого клієнта.

Таким чином, соціальні мережі, поштові сервіси і пошукові системи безпосередньо впливали на вибір джерел інформації українців, рекомендуючи окремі матеріали або цілі інтернет-видання. З огляду на, що журналістам українці довіряти не схильні , на перше місце по довірі часто виходять новини від «друзів» – чутки і те, що жителі країни шанували за рекомендацією в соціальних мережах. Множимо це на рівень проникнення російських ресурсів в український сегмент інтернету і отримуємо проблему.

З програмою 1С ситуація схожа – цією платформою електронного документообігу на підприємстві користується значна частина українського малого і середнього бізнесу. Розробники теоретично можуть внести в код зміни, що дозволяють стежити за діяльністю підприємства. Повторю – я не стверджую це, а всього лише намагаюся поставити себе на місце членів РНБО і їх радників.

Проблеми в будь-якому випадку є і реагувати на них потрібно. Цілі шляхетні, зрозумілі і прозорі – зменшити залежність України від Росії, убезпечити свою країну. Але ось час і методи …

Пару місяців назад пощастило мені потрапити на зустріч блогерів з керівником Дніпровської ОДА В. Резніченко. І той, говорячи про своє (і моєму, в тому числі поколінні) сказав приблизно наступне: «Ми можемо ставити прекрасні цілі, але ми формувалися в еру комсомолу. Тому при найвищих поривах майже завжди скочуємося до комсомольським методам. Це причина, по якій наше покоління скоро має піти на спокій і пустити на своє місце молодих ».

Заборонити все – типовий метод, навіть не ВЛКСМ (комсомол в останні роки СРСР був більш гнучким), а КПРС. Але на жаль, простими заборонами проблему не вирішиш. Як приклад приведу «білоруський кейс».

Як Лукашенко «розігнав популярність» опозиційних сайтів

Контроль над білоруським сегментом мережі інтернет в середині 00-х став «ідеєю фікс» адміністрації президента. Прості адміністративні заходи на кшталт позбавлення місця на серверах в Білорусі швидко довели свою неефективність. Обшуки в редакціях – тим більше.

На рубежі 2005-6 року почали застосовуватися методи, до яких українське РНБО «додумалися» в 2017 – блокування доступу до окремих адресами (або навіть сегментам мережі) для користувачів з Білорусі. Перша така атака, під час протестів після президентських виборів 2006 року була відносна успішної – як мінімум 4 провідних опозиційних інтернет ЗМІ були недоступні більше доби. Але є така річ як «дзеркала», є резервний хостинг і багато іншого. Нарешті, існує така прекрасна річ під назвою «проксі», мережі анонімайзери і, врешті-решт, що з’явився приблизно в цей же час браузер ТОР. В результаті вже до 2010 року середньостатистичний користувач «байнета» знає або як обійти блокування або де шукати інформацію про алгоритми обходу.

Лукашенківські цензори домоглися дуже важливого результату – вони досить швидко збільшили «комп’ютерну грамотність» середньостатистичного білоруса. Що, між іншим, демонструє статистика кейс війни з браузерорм tor, відображений в статистиці torproject.

У листопаді 2016 року влада Білорусі за своїм бажанням (і прохання партнерів по МС) вирішили обмежити доступ білорусів до ТОР. Дорога процедура, що вимагає знань, техніки, людей, але завдяки створенню Парку Високих Технологій і набору кваліфікованих фахівців в інформаційно-аналітичний центр при президенті і оперативно-аналітичний центр, завдання стала вирішуваною.

Одним словом, частина провайдерів (в тому числі монополіст Белтелеком) заблокували прямий доступ до мережі ТОР. Що знайшло відображення на графіку:

ispolzovanie-tor-v-belarusi

Але ж можна йти не напряму – використовувати міст мережі ТОР. Те, що це прекрасно знають білоруси видно на другому графіку «вхід в мережу тор через міст»:

ispolzovanie-mosta-v-belarusi

Простіше кажучи, спроба держави зробити навіть масштабні операції по обмеженню доступу не дала зовсім нічого – як було користування на рівні 6-8 тисяч чоловік щомиті, так приблизно стільки ж і залишилося. Просто змінився спосіб входу. При цьому ТОР – далеко не самий популярний спосіб обходу білоруських спроб цензурувати інтернет.

Що стосується основного завдання – обмеження доступу до інтернет-ресурсів, то влада домоглася прямо протилежних результатів. Сайти «Наша нива», «Білоруський партизан», «Хартія 97» «Радіо Свобода» за останні 10 років зробили ривок в рейтингах популярності і обігнали своїх колег «невдах» з числа опозиційних ЗМІ, що не потрапили в блок-лист. Сьогодні за статистикою білоруського інтернет перші 3 ресурсу входять в ТОП-10 по відвідуваності незважаючи на тривали до початку 2017 року спроби блокування.

Проводячи паралелі з Україною можна згадати заборона на користування дешевими недорогими іномарками – великі ввізні мита. І що? Українці стали більше купувати українських авто? Ні – кількість іномарок на литовських, польських, чеських номерах б’є всі рекорди.

Спізнились чи буде в Україні?

Ложка хороша до обіду, а загороджувальні заходи тоді, коли є згода населення. Тобто ввівши подібні обмеження влітку 2014 (наприклад, після Іловайська), країна б однозначно виграла бо:

  • ще діяв «кредит довіри» до влади

  • суспільство було готове терпіти незручності в надії на швидкий результат

  • зовнішні гравці (наприклад ЄС) поставилися б з розумінням до такого роду кроків

Сьогодні замість кредиту довіри маємо кризу довіри: соціологія Українського Інституту Майбутнього показує, що населення не вірить не тільки політикам, державним інститутам, але і власним журналістам .

Введення додаткових обмежень через три роки війни здається дещо запізнілим і нелогічним. Цілком ймовірно, що подібна реакція буде у європейських політиків, які дотримуються тези про цінності свободи слова.

Питання соціальних мереж ще більш гострий – це не тільки інформація від ЗМІ (перепис), але і безліч особистих даних, починаючи від фото і закінчуючи листуванням з друзями. Уявіть, що РНБО випускає рішення «здати сімейні фотоальбоми» – не можна, мовляв, там фото «радянської епохи». Або вказує з ким вам можна розмовляти особисто, з ким по телефону, а з ким тільки листами (виключно через Укрпошту). Абсурдно? Так соціальні мережі – це фото, листування, розмови – те ж саме. Заборонити їх можна виключно в разі, коли користувач сам згоден. Інакше він знайде шляхи обходу.

Чи не знайдуть – прочитав сьогодні коментар. Мовляв, бабусі не полізуть шукати ТОР, вивчати принципи маршрутизації в мережі інтернет. На жаль, але користувачі «В контакті» і «Однокласники» – це не бабусі. Ось діаграма з нашої соціології:

ukrainskiy-institut-budushhego-sotsiologiya-noyabr-2016-59

Базові аудиторії «В контакті» – 18-24 та 25-34 роки. Ці люди точно знайдуть як обійти блокування. При цьому будуть матюкати і президента, і уряд, і РНБО. У випадку з «Однокласниками» маємо схожу ситуацію – лише 15,8% користувачів мають вік «за 50».

Тому з важливого і потрібного рішення, список РНБО переходить в звичну категорію «напрімімалі»: начебто введений в дію аж цілим указом президента, але ніхто його не виконує.

З поштою ситуація аналогічна. Пошта, крім усього іншого, це архіви листування, контакти. І ніхто не має права заборонити мені читати свої старі листи. Можна заборонити користуватися ресурсом, але тоді потрібен час на виконання. (Навіть на виконання судових рішень дається час). У нашому випадку ввели «відразу».

Таким чином тільки на соціальних мережах і поштою президент і уряд отримають:

  1. Невдоволення значної частини населення – адже тут мова йде про особисті інтереси, особистих даних

  2. Звинувачення в порушенні принципів свободи слова

  3. Так, до цього треба бути готовими – звинувачення в порушенні прав людини, що виллється як мінімум в позовах до ЄСПЛ з обов’язком держави виплачувати компенсацію постраждалим.

Так може в інформаційному полі буде перемога? Тут наведу ще один кейс, який нагадали сьогодні: в розмові про можливості обходу блокування мені сказали наступне «сухий закон в США не змусив всіх розбиратися в хімії та виробництві алкоголю».

Так, не змусив. Але сухий закон:

  • змусив всіх бажаючих вивчити до кого звернутися за випивкою і як її купити.

  • змусив працювати засукавши рукава тих, хто розумів техпроцес виробництва і займався логістикою.

  • перевів алкоголь з категорії дешевого пійла для мас в категорію «цінності», речі, володіння якою робить тебе обраним.

У нашому випадку всі бажаючі будуть знати куди звернутися (проксі, VPN, TOR і т. Д.). Згадані в дужках можливості обходу і нові сервіси (які виникнуть) – це «працівники, які знають техпроцес». А ось продукт – інформація (ворожа, перекручена) в цій схемі стає цінністю. Їй довіряють більше, ніж своїм, її переказують друзям – а чутки є другим за значимістю джерелом інформації.

Тому в короткостроковій перспективі (6 місяців – рік) уряд отримає прямо протилежний результат. Далі ситуація стане патовою:

  • розширення інструментарію блокування вимагає все більше і більше технічних, людських і фінансових ресурсів – а у країни немає грошей.

  • дію указу, який ніхто не виконує ще більше підриває позиції влади (якщо громадянин з почуттям задоволення свідомо порушує указ президента – про який авторитет можна говорити)

  • дію указу створює незручність і розширює число різко незадоволених владою.

  • Скасування указу завдасть не меншої шкоди – влада розпишеться в тому що або прийняла дурне рішення або не змогла домогтися виконання. І то і то буде одним із серії прекрасних ударів по рейтингах.

Варто згадати ще одну річ – обмеження, накладені на компанію 1С. Для непосвячених поясню, що це платформа для електронного документообігу, обліку, податкової звітності на підприємстві. До складу комплексу входить мова програмування 1С підприємство, що дозволяє створювати унікальні продукти під будь-який тип бізнесу. В тій чи іншій мірі системою і її похідними користується понад мільйон ФОПів, представників малого та середнього бізнесу. Кілька тисяч програмістів створюють продукти на базі 1С. Всі вони користуються системою на основі ліцензійної угоди з можливістю покупки версії назавжди (це дорого і таких клієнтів мало), або підписки на рік, півроку. Указ передбачає серед іншого:

  • «Зупинення Виконання економічних та ФІНАНСОВИХ зобов’язань». А це означає, що оплата підписки на 1С не проводиться. Продукт або перестає працювати, або (якщо «змусили заробити» стає піратським). Говоріть Україна бореться з піратством?
  • « Обмеження або припиненням Надання телекомунікаційніх послуг и использование телекомунікаційніх мереж Загальне Користування» – тут передаємо привіт автоматичної відправленні листів (з оболонки 1С) в держоргани. В тому числі, податкової звітності.
  • « Заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності» – не уточнюється кому. Тобто і 1С не має права передавати українським клієнтам і клієнти не можуть передати права на інтелектуальну власність 1С. Не зрозуміло? А це оновлення системи, патчі з захистом від вразливостей, підтримка розробників.

Перераховане вище означає, що вже приблизно через 6 місяців близько мільйона користувачів 1С зіткнутися з неможливістю легального використання продукту. Їм доведеться переходити або на паперове діловодство (адекватної заміни на ринку поки немає), або вносити корективи в діяльність. А органам ДФС отримувати звітність «на папірці» – сумнівно, що територіальні структури зможуть без проблем впорається з напливом платників податків. Програмісти, які розробляють продукти на 1С виявляться без роботи – теж приємно.

Саме бридке, що альтернативи (по набору функціоналу і ціні) на українському ринку сьогодні немає. Заборона 1С аналогічний наказом відмовитися від комп’ютерної техніки на користь друкарських машинок: озлоблених буде багато, охочих виконувати нуль.

Тепер час підбити «результати». Користувачів російських соцмереж в країні не менше 10 млн. Ще 1 млн – підприємці та наймані працівники на підприємствах, де використовується 1С. Всі ці люди маю право голосу і більшість з них буде кілька озлоблені на владу. Прекрасний ресурс, який багато жадають використовувати для розкачки ситуації.

Чи можна було зробити по іншому

Дійсно 3 і навіть 2 роки тому таке рішення було б своєчасним, воно принесло б користь. Навіть з 1С – простимулювати (або безпосередньо замовити) подібний продукт для українського користувача – питання приблизно 1-2 років роботи і 15-25 млн доларів. А, потім коли є альтернатива, хоч наказним порядком пересаджувати. Або створити умови, що виключають роботу на 1С (наприклад, інтегрувати свою систему в електронний документообіг держорганів).

Розробку подібної системи можна і потрібно починати вже сьогодні. І 20 млн доларів – невелика сума, коли мова йде про національну безпеку. Зрештою заборона без альтернативи принесе великі збитки.

З соціальними мережами, пошуковими системами ситуація простіше – це майданчики на яких потрібно було працювати або з яких потрібно відводити користувачів. Відводити в наказовому порядку не вихід, а от створення своїх продуктів, свого контенту таким є. І тут вже камінь у город інформаційної політики держави. Єдина заборона джерел інформації, який може мати сенс – це обмеження в ефірі і в кабельних мережах – трансляція свого замість передач з РФ або «ЛДНР-ТВ». Але тут, на жаль, поки навіть власна територія не покривається своїм контентом – вишку на горі Карачун будували до грудня 2016, в Бахмутівка і Покровське обіцяють закінчити будівництво тільки в 2017 році …

Що стосується заборон – воювати і інтернет сьогодні можливо тільки якщо ти будуєш систему на зразок Північної Кореї чи Ірану. Навіть білоруська диктатура виявилася безсилою. В Україні не вірять, що шишки на головах сусідів дійсно від наступу на граблі – тому ставлять досвід на собі.

Тому розумний вибір – швидко провести консультації з фахівцями (тих же ІТ-шників в країні безліч) і прибрати те, що реалізувати неможливо, то спроба реалізації чого принесе протилежні очікуваним результати. Зате в процесі консультацій можна знайти області, де як раз не вистачає твердої руки держави.{:}

Загрузка...

6 КОМЕНТАРІ

  1. Очень важный момент – российские сети и ящики навязываются помимо вашего желания, что сильно искажает статистику. Я, например, каждый месяц очищаю комп от яндекса и мейл.ру, но онипостоянно отращивают свои головы подобно Змею Горынычу.

  2. Это обычные методы войны, информационной войны. Проводить аналогии с Беларусью не корректно.
    Видно, что автор грамотно подготовился к написанию статьи (грамотный однако!).
    В расее давно уже укровские сайты недоступны, так что говорить стоит, скорее, об ошибках Российской власти.

  3. Я вообще не вижу проблем. Просто нужно программистам добавить везде (ukr) ukrmailru, ukrodmoklasniki, ukr1C. Также создать отдел в киберполиции по борьбе с плавающими окнами, вот они меня достали.

  4. Проводя параллели с Украиной можно вспомнить запрет на пользование дешёвыми недорогими иномарками — большие ввозные пошлины. И что? Украинцы стали больше покупать украинских авто? Нет — количество иномарок на литовских, польских, чешских номерах бьёт все рекорды.

Залишити відповідь до Dima Скасувати відповідь

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут