{:ru}Двое исследователей, занимающихся изучением Марса, обнаружили, что древние кратеры, образовавшиеся на этой планете от ударов метеоритов в Нойскую эру, которая закончилась около 3,7 миллиардов лет назад, сильно разрушены, и несут характерные признаки дождевой эрозии — явления, при котором капли дождя разбивают и размывают породу. Чтобы изучить, каким мог быть дождь на Марсе в ту эпоху, ученые использовали накопленные результаты старых исследований дождя на Земле.
Дождевая эрозия на Земле вредит сельскому хозяйству, потому что дождь вымывает верхний, плодородный слой почвы. В качестве вредящего фактора дождь был внимательно изучен, и ученые выяснили размер и скорость полета капель, нужные для разрушения тех или иных типов почв. Кроме того, в ходе исследований удалось рассчитать, как зависит размер капель от атмосферного давления.
В данном случае исследователи отталкивались от того, какого размера должны быть капли, чтобы разбивать породы, составляющие поверхность Марса. По их расчетам, капли должны были быть не меньше трех миллиметров. Капли такого диаметра могли сформироваться только при атмосферном давлении не выше четырех бар (это примерно вчетверо выше, чем на Земле сейчас). Давление на Марсе постепенно падало, и размер капель увеличивался, потому что при более низком давлении капли встречают меньше сопротивления и меньше разбиваются. К тому же, из-за того, что сила тяжести на Марсе меньше, капли формировались более крупные, чем на Земле.
Перед коллапсом марсианской атмосферы, когда она была вдвое разряженнее земной, на марсианскую поверхность падали крупные капли (11,7 мм по сравнению с обычными земными в 6,5 мм) со скоростью, вдвое меньшей, чем на Земле из-за более слабого притяжения.
Картину медленных и плотных марсианских ливней осложняют, по словам ученых, существующие модели древнего марсианского климата, согласно которым молодое солнце давало на 70% меньше энергии, чем сейчас, что осложняло существование воды в жидком состоянии и, тем более, выпадение обильных дождей. Тем не менее, по оценке ученых, геологические признаки дождевой эрозии очевидны.
Исследование описано в журнале Icarus.
rambler.r{:}{:uk}Двоє дослідників, що займаються вивченням Марса, виявили, що стародавні кратери, що утворилися на цій планеті від ударів метеоритів в Нойскую еру, яка закінчилася близько 3,7 мільярдів років тому, сильно зруйновані, і несуть характерні ознаки дощової ерозії – явища, при якому краплі дощу розбивають і розмивають породу. Щоб вивчити, яким міг бути дощ на Марсі в ту епоху, вчені використовували накопичені результати старих досліджень дощу на Землі.
Дощова ерозія на Землі шкодить сільському господарству, тому що дощ вимиває верхній, родючий шар ґрунту. Як шкодить фактора дощ був уважно вивчений, і вчені з’ясували розмір і швидкість польоту крапель, потрібні для руйнування тих чи інших типів грунтів. Крім того, в ході досліджень вдалося розрахувати, як залежить розмір крапель від атмосферного тиску.
В даному випадку дослідники відштовхувалися від того, якого розміру повинні бути краплі, щоб розбивати породи, що складають поверхню Марса. За їхніми розрахунками, краплі повинні були бути не менше трьох міліметрів. Краплі такого діаметру могли сформуватися тільки при атмосферному тиску не вище чотирьох бар (це приблизно вчетверо вище, ніж на Землі зараз). Тиск на Марсі поступово падало, і розмір крапель збільшувався, тому що при більш низькому тиску краплі зустрічають менше опору і менше розбиваються. До того ж, через те, що сила тяжіння на Марсі менше, краплі формувалися більші, ніж на Землі.
Перед колапсом марсіанської атмосфери, коли вона була вдвічі розрядження земної, на марсіанську поверхню падали великі краплі (11,7 мм в порівнянні зі звичайними земними в 6,5 мм) зі швидкістю, вдвічі меншою, ніж на Землі через слабшого тяжіння.
Картину повільних і щільних марсіанських злив ускладнюють, за словами вчених, існуючі моделі стародавнього марсіанського клімату, згідно з якими молоде сонце давало на 70% менше енергії, ніж зараз, що ускладнювало існування води в рідкому стані і, тим більше, випадання рясних дощів. Проте, за оцінкою вчених, геологічні ознаки дощової ерозії очевидні.
Дослідження описано в журналі Icarus.
rambler.ru{:}
