Найбільший серійний літак у світі: 30 світових рекордів і невичерпний льотний ресурс

Команда конструкторів під керівництвом Олега Антонова створила літак з унікальними технічними характеристиками. “Руслан” перевершив усі машини свого класу, втілив революційні для свого часу технології та рішення. І залишається багато в чому неперевершеним й сьогодні, пише газета “Експрес”.

Днями літакобудівники “Антонова” відзначили ювілей геніального витвору інженерної думки. Окрасою свята став ефектний демонстраційний політ модифікованого варіанта “Руслана” Ан-124-100М-150. Під час польоту поруч зі своїми колишніми учнями-пілотами були члени першого екіпажу Ан-124, що підняв у небо найбільший серійний літак у світі.

— Чому команді Олега Антонова поставили завдання зробити найбільший у світі літак? — запитуємо речницю авіабудівної компанії “Антонов” Оксану Трохимчук.

— Радянське керівництво хотіло мати літаки, які б давали йому перевагу над Заходом в оперативному перекиданні на великі відстані військ із технікою. Старт проектним роботам дала постанова ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР 1966 року, яка вимагала підвищити вантажопідйомність радянських військово-транспортних літаків.

У лютому 1972 року уряд затвердив для подальшої розробки компонування літака Ан-124 з чотирма двигунами, йому присвоїли секретний індекс “виріб 200”. Через чотири роки Олег Антонов вирішив переробити проект, і новому варіанту присвоїли індекс “виріб 400”.

Втілити цей проект було надскладним завданням. Бортові системи опрацьовували на 44-х натурних і експериментальних стендах. Для проведення експериментів в повітрі використовували 4 летючі лабораторії.

На Ан-124 вперше в світі повний комплекс статичних і автономних випробувань провели на одному планері — це дозволило не будувати додатковий літак і заощадити суму, еквівалентну 40 мільйонам доларів США.

— Звідки “Руслан” вперше піднявся в небо?

— 24 грудня 1982 року Ан-124 вперше злетів із заводського аеродрому в Святошині, під Києвом. Далі були 650 випробувальних польотів, 1595 годин у повітрі.

Серійне виробництво почалося на Київському авіазаводі. Потім Москва вирішила підключити авіазавод у російському Ульяновську. Перший серійний Ан-124 злетів у Києві в грудні 1984 року. Загалом на двох авіазаводах випустили 56 машин.

— Які рекорди встановив Ан-124?

— 26 липня 1985 року на Ан-124 в одному польоті встановили відразу 21 світовий рекорд, зокрема, абсолютне досягнення з підйому вантажу масою 171,219 тонни на висоту 10750 метрів, перекривши результат американського С-5А (111,461 тонни на висоту 2000 метрів).

У 1987 році на Ан-124 виконали безпосадочний переліт довжиною 20151 кілометр уздовж кордонів СРСР за 25 годин 30 хвилин. Злітна маса літака досягла рекордної величини — 455 тонн. Це світовий рекорд дальності польоту за замкненим маршрутом.

— Завдяки яким новаціям українські конструктори змогли досягти таких результатів?

— Уперше в світі в крилі Ан-124 застосували принципово нові надкритичні профілі, які визначили аеродинамічну досконалість літака. А найбільшу ефективність забезпечило використання у фюзеляжі та крилі унікальних довговимірних монолітних пресованих панелей довжиною до 25 метрів та інших великогабаритних силових деталей. Уперше в світовій практиці застосували дворядний фланцевий стик консолі крила з центропланом, який порівняно з
однорядним забезпечує суттєву перевагу за масою та ресурсом.

Використання композиційних матеріалів дозволило зменшити масу “Руслана” приблизно на 6 тонн.

— Якщо цей літак проектували як військовий транспортний, то чому ми його знаємо як міжнародного перевізника комерційних вантажів?

— СРСР розпався. І на другому році незалежності України, у грудні 1992-го, сертифікат льотної придатності отримав цивільний варіант “Руслана” Ан-124-100. Нині в парку “Авіаліній Антонова” 7 таких літаків (а також один Ан-225 “Мрія”).

Номенклатура вантажів, перевезених на Ан-124-100, найширша за всю історію авіації. Його поява на комерційному ринку сформувала новий сектор послуг — авіаперевезення надважких та нестандартних вантажів. “Руслан” та його модифікації взяли участь у численних гуманітарних та миротворчих операціях, у тому числі під егідою ООН.

— Нинішні “Руслани” — це ті самі машини, що й 35 років тому, чи їх поступово модернізують?

— Задля відповідності вимогам ІКАО обладнання Ан-124-100 постійно вдосконалюють. Зокрема, літаки оснастили мотогондолами з шумопоглинальними елементами, новітніми навігаційними системами. Конструктори посилюють деякі елементи крила й фюзеляжу, вдосконалюють передню рампу та вантажну підлогу, посилюють антикорозійний захист вразливих зон.

У серпні 2004 року була створена і через три роки сертифікована модель Ан-124-100М-150. На цій машині збільшили максимальне комерційне навантаження до 150 тонн, максимальна злітна маса зросла з 392 до 402 тонн, а дальність польоту з вантажем 120 тонн — із 4750 кілометрів до 5300.

На модернізованому “Руслані” також встановлено вдосконалене навігаційне обладнання. Це дозволило скоротити склад льотного екіпажу з 6 до 4 осіб.

— Скільки років можуть ще літати наші “Руслани”?

— Ще довго. У 2009 році на підставі випробувань й аналізу досвіду експлуатації “Руслана” було встановлено ресурс 50 тисяч льотних годин, 10 тисяч польотів і 45 календарних років. Отже, нинішнім “Русланам” — ще літати й літати.

Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Код зоны: