У районі найбільшого ударного кратера помічена сильна аномалія маси.
Місячний басейн Південний полюс — Ейткен вважається найбільшим ударним кратером як на супутнику, так і у всій Сонячній системі, займаючи простір 2400 на 2000 кілометрів і досягаючи глибини у вісім кілометрів. Передбачається, що він виник понад чотирьох мільярдів років тому при зіткненні з об’єктом, який сам був майже 200 кілометрів у діаметрі. Фрагменти цього об’єкта досі зберігаються під поверхнею кратера, створюючи тут масивну металеву аномалію. Про це повідомляється у новій статті, опублікованій в журналі Geophysical Research Letters, інформує Ukr.Media.
Басейн тягнеться зворотною стороною Місяця — від Південного полюса і до більш молодого і не такого великого кратера Ейткен, — з Землі його не видно. Проте професор Університету Бейлор Пітер Джеймс (Peter James) і його колеги скористалися даними американської місії GRAIL. В рамках неї в 2012 році пара ідентичних зондів здійснювала обльоти місячної поверхні, з величезною точністю відстежуючи відстань один до одного. Будь-які аномалії маси, приховані під місячною поверхнею, злегка міняли силу гравітації, що фіксувалося апаратами та дозволило скласти докладну карту гравітаційних аномалій супутника.
«Скомбінувавши ці дані з інформацією про топографію Місяця, отриману зондом LRO, ми виявили несподівано велику масу глибоко під поверхнею басейну Південний полюс — Ейткен, — говорить професор Джеймс. — Цю додаткову масу можна пов’язати з металом того астероїда, який утворив кратер і частково зберігся в мантії Місяця». Насправді, комп’ютерне моделювання зіткнення показало, що якщо астероїд мав залізонікелеве ядро, метали при ударі могли розподілитися у верхніх шарах мантії супутника.
Автори вказують і інші можливі пояснення «металевої аномалії» в басейні. Наприклад, додаткова маса може бути пов’язана з незвичайно великим скупченням щільних оксидів, що утворилися в процесі охолодження і застигання мантії.
