Багато говорять, що глобальне потепління – це вигадка екологів. Особисто я вважаю, що бурхлива людська діяльність не могла пройти безслідно. В тій чи іншій мірі вона винна у зміні клімату, і підтвердження тому можна спостерігати неозброєним поглядом.
Льодовик Бриксдаль – це рукав величезного льодовика Йостедальсбреен, найбільшого в Європі. Сім років тому я вже був у Лоен і їздив фотографувати цей льодовик. У той час він спускався прямо до озера, а сьогодні скоротився практично втричі. Думаю, ще через сім років не залишиться й того що є. Фото із серії «було-стало» …
До льодовика можна дійти за півгодини пішки, або доїхати на «трольмобілье»:
Дорога для машинок виглядає так. Для пішого підйому є окрема драбинка:
Висаджуємося з автомобілів, і до самого озера добираємося вже пішки:
Відмітка рівня льодовика в 1920 році. Раніше все простір за табличкою був скований кригою:
Багато хто хоче помочити ноги для галочки, але лише найвідважніші заходять у воду. Після того як знімок був зроблений, хлопець вискочив з води, впав на спину і кричав хвилину дурним голосом (мабуть, звело ноги від холоду):
А ось так Бриксдаль виглядав у 2008 році:
А так зараз:
Сьогодні до льодовика не пускають через небезпеку обвалення:
А минулого разу можна було спокійно ходити прямо по снігу:
На зворотному шляху вирішили не їхати на тролльмобілях, а прогулятися:
Панорама з дорогою і водоспадом:
Доріжка утрамбована, з поручнями. Йти дуже зручно:
Від льодовика поїхали далі:
Наша дорога пролягала вздовж смарагдового фьорда незвичайної краси:
Помітив квіти і поліз фотографувати їх на тлі води:
Раптово виявив, що вся земля під ногами усипана суницею. Її було так багато, що за один присід можна набрати цілу жменю:
Нашу увагу привернула табличка Internet. Вирішили звернути:
Не хочу ображати норвежців, але дивлячись на деякі скульптури відразу і не зрозумієш – чи то це казкові істоти, чи то місцеві жителі:
Виявилося, це табір для кемперів – туристів, які подорожують по Норвегії в будинках на колесах:
Сервіси і послуги, пропоновані постояльцям. Вай-фаю тут, до речі, не виявилося:
Спокій гостей охороняє залізний лось, дивлячись в ліс і гори:
Те ж льодовик, але з іншого боку, де немає громадського під’їзду:
Десь вершини гір покриті льодовиковими шапками …
Десь хмарами …
Окремо хотів би показати, як виглядає круїзний корабель на тлі дрібних норвезьких будиночків:
Виглядає дуже забавно. Здається, по хвилях фьорда пропливає гуртожиток МАІ:
Поруч з нашим готелем був знайде симпатичний водоспад:
І наостанок, пара слів про норвезьку полуниці. Здавалося б, для неї тут прохолодно, але, тим не менш, у скандинавів є особливий сорт неймовірно солодкою полуниці:
Як мені пояснили, урожай пов’язаний з особливістю полярного дня, за час якого полуниця спокійно визріває. Місцеві фермери торгують ягодою прямо на дорозі:
Ночували в тому ж готелі, де і в вчора Hotel Alexandra. А на наступний день у нас була озерна риболовля в найкрасивішому фіорді Норвегії – Гейрангер.
Автор: Сергей Доля
