Великі промахи в науці

0
Розвиток різних галузей науки дозволяє значно поліпшити життя людства. Але вчені не боги, а люди. Тому і вони можуть помилятися.

Навіщо лікарю мити руки?


Наприклад, всього 150 років тому величезна кількість жінок в Європі (іноді до 30%) вмирало в клініках при пологах. Діагноз ставили один: пологова гарячка. Вмирали жінки від сепсису, тобто, від зараження крові інфекцією. У 1847р. Ігнац Земмельвайс, молодий лікар з Відня, порівняв дані двох акушерських клінік і прийшов до висновку, що поширюють пологову гарячку самі лікарі.

Рукавичок для огляду тоді і в помині не було, після розтину лікарі могли просто витерти руки хусткою і відправитися приймати пологи. Тому Земмельвайс запропонував ввести дезінфекційну обробку рук перед оглядом, і не просто мити руки з милом, а ще й обполіскувати їх хлорного водою. Це нововведення викликало бурю обурення у його колег з усієї Європи. Адже своєю гіпотезою і пропозицією Земмельвайс образив священну справу лікування.

За його словами виходило, що акушери в буквальному сенсі власноруч вбивали породіль. Керівник клініки, де працював Ігнац, заборонив новатора публікувати статистичні дані про зменшення смертності після введення стерилізації рук. І хоча після впровадження цієї методики кількість випадків пологової гарячки в клініці знизилося, Земмельвайса звільнили. В результаті Ігнац потрапив в психіатричне відділення, де після жорстоких побоїв санітарів помер від зараження крові. Однак з часом медики переконалися в правоті угорського лікаря, і обов’язкова обробка рук стала обов’язковою перед кожним оглядом. Довше за всіх бунтувалися лікарі з Праги, хоча смертність від пологової гарячки там була найвищою в Європі. Правоту Земмельвайса празькі лікарі визнали лише через майже 40 років.


 

Відкриття ДНК


Про першорядної ролі ДНК у передачі спадкової інформації зараз знає кожен школяр. Але в 1869р, коли її відкрили, бурхливих овацій не було. Дослідники порахували її якимсь допоміжним елементом білка. До середини ХХ століття вчені вважали, що саме білки, а не ДНК відповідають за спадковість. І тільки в 1953р після досліджень Уотсона і Крика стала зрозуміла виняткова роль ДНК в кодуванні і перенесення спадкової інформації.


 

Радіовуглецевий аналіз


В даний час радіовуглецевий аналіз – основний метод для визначення віку старовинних предметів і матеріалів. Але дуже часто радіовуглецевий аналіз дає помилкові і навіть курйозні результати. Наприклад, найбільш гучні випадки «похибок» були опубліковані в наукових виданнях. У першому випадку вік туші щойно вбитої тюленя виявився старше реального більш ніж на 1000 років, а живих молюсків – на 2300 років.

Траплялося, що одна частина динозавра була древнє своєї «рідної» другої половини майже на мільйон років. При дослідженні однієї мумії радіовуглецевим методом вийшло, що тканину для обгортання була виготовлена ​​за 1000 років до самої мумії, що дуже сумнівно. Якщо брати до уваги технологію обгортання, то тканину і мумія повинні були бути приблизно однакового віку. Схоже, що вченим належить розробити більш досконалу методику, щоб уникнути прикрих розбіжностей в ± 1 000 000лет.


 

Спірна палеонтологія


Стародавні скам’янілості і останки не раз ставили палеонтологів в халепу. Адже визначити вік знахідки і її приналежність до якогось виду дуже складно. Зовсім недавно команда під керівництвом Марка Парнель опублікувала в журналі «Nature» статтю, яка ставить під сумнів всі попередні роботи палеонтологів. З’ясувалося, що у риб і тварин після їх загибелі першими губляться їх сучасні ознаки.

Тому вивчаючи скам’янілості, фахівці нерідко помиляються, і приймають такі знахідки за набагато давніші останки. Зібрати розпався на дрібні частини скелет невідомої істоти завдання не з легких. Тому палеонтологи і тут потрапляли в халепу.Один з промахів допустив Коп – фахівець з Америки. Їм в 1969 р був представлений публіці скелет великої водної рептилії, еласмозавр. Чомусь вчений вважав логічним насадити голову рептилії на довгі тонкі хребці. В результаті спочатку все милувалися еласмозавр, у якого голова красувалася на місці хвоста, а сам Коп зазнав глузувань колег- конкурентів.


 

 А чи був бронтозавр?


Трапляється, що несумлінні дослідники з метою викликати сенсацію, вдаються до відверто нечесним прийомам. Наприклад, в 1879р. бригада палеонтолога Чарльза Марша якось виявила два добре збережених скелета зауроподів, єдине, у них були відсутні голови. Недовго думаючи, Марш приставив до знахідок черепа камарозавров, і назвав своє творіння бронтозавром. Правда, в 1903 р з’ясувалося, що тулуба належали апатозавра, і ніякого бронтозавра в природі ніколи не існувало.


 

 «Неправильний» джміль


Люди часто використовують підказки природи для своїх винаходів. Липучки на тканини і взуття підглянуті у будяків, форма вертольота – у бабки, ласти – у жаб. Однак є у природи і такі загадки, які поки не розгадані. Наприклад, як літає досить важкий джміль на таких тоненьких крилах? Згідно з усіма законами аеродинаміки (виведеними людьми) джміль літати не повинен.

Недавні дослідження цього питання за допомогою комп’ютерних технологій дозволили виявити, що можливо політ джмеля відбувається завдяки «нестаціонарної в’язкості газової аеродинаміки» в його крилах. Хоча є і припущення, що комахи живуть в умовах зниженої гравітації, або ж є ще такі закони фізики, які нами поки не відкриті. Так що не тільки промахів, але і невирішених загадок у вчених ще більш ніж достатньо. Але не помиляється тільки той, хто нічого не робить.

Джерело

Попередня статтяТоп-10 найшвидших смартфонів за версією AnTuTu за 1 квартал 2016 року
Наступна стаття10 планет, потенційно придатних для життя людей

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут