Китай здійснює розробку ракет “повітря – повітря” щонайменше такими ж темпами, як і винищувальної авіації. Нова ракета “повітря – повітря” дуже великої дальності або VLRAAM (very-long-range air-to-air missile) з’явилася раптово, і іноземні експерти, по всій видимості, навіть не знають, як в самій КНР називається цей боєприпас.
Технічну інформацію про ракету дуже складно знайти, однак ті зображення, які змогли просочитися в ЗМІ, дають можливість, як мінімум, визначити габарити нової ракети.
А з допомогою низки відкритих наукових відомостей можна зробити припущення і про потенціал боєприпасу. Автор зазначає, що на основі фотографій можна зробити висновок, що VLRAAM має довжину близько 6 метрів і діаметр близько 30 см.
У будь-якому випадку цей боєприпас носить більш серйозний характер, ніж американський аналог з найбільшим радіусом дії. Так, модернізована ракета середньої дальності “повітря – повітря” AIM-120 США має в довжину не менше 3,5 метра і діаметр 17 див.
За деякою інформацією, це ракета може вражати цілі на відстані понад 145 км.
За габаритами китайська ракета може відповідати російської ракети “повітря – повітря” K-100, здатної в потенціалі вражати цілі на відстані 320 км.
Для досягнення таких параметрів в китайській ракеті використовується ракетний двигун, здатний розганяти боєприпас до гіперзвукової швидкості в 6 Махов, що в два рази більше швидкості американської AIM-120.
Запускається з винищувача на висоті до 15 км ракета може досягати висоти 300 км, плануючи в розрідженій атмосфері протягом більше 160 км, перш ніж вдарити по цілі. Про це можна судити на підставі інформації, описаної в китайській науковій пресі.
Більш того, VLRAAM Пекіна, за деякими даними, володіє активним шукачем, оснащеним антеною ґратами з електронним скануванням. У систему також включена і супутникова оптична системи наведення, завдяки чому ракета є дійсно “останнім словом” в області боєприпасів “повітря – повітря”.
У свою чергу, на ракеті AIM-120 використовується більш старий і менш ефективний механічний радар. Без сумніву, VLRAAM марні відсутність ефективних систем наведення цілей.
Якщо немає бажання знищувати кожен літальний апарат в зоні дії ракети – будь то ворожий літак, цивільний пасажирський лайнер або літак дружніх сил, необхідно ідентифікувати літальні засоби перед нанесенням удару по них.
Саме через проблеми ідентифікації цілей ВМС США не змогли успішно розгорнути свою ракету великої дальності “повітря – повітря” AIM-54 Phoenix. По всій видимості, КНР працює над пошуком розв’язання проблеми ідентифікації цілей, в рамках якої було запропоновано створити мережу ідентифікації цілей навколо висотного сенсорного БПЛА “Божественний Орел”.
Такий безпілотник може передавати дані про мету збройного VLRAAM винищувачу або навіть самій ракеті в тому випадку, якщо на ній після відправки у війська буде встановлено канал зв’язку.
Концептуально система наведення за допомогою сенсорної мережі Китаю схожа з Інтегрованою мережею наведення і протидії повітряної атаки (Fire Control-Counter Air network/ NIFC-CA) ВМС США, в рамках якої різні сенсорні платформи об’єднані з винищувачами і кораблями, на яких заставлені AMRAAM, а також ракетами ПРОТИПОВІТРЯНОЇ оборони морського базування.
Хоча США домоглися значних успіхів в розвитку систем наведення, збройні сили країни як і раніше відстають у тому, що стосується розробки ракет “повітря – повітря”. Пентагон ще навіть не почав розробляти нову ракету “повітря – повітря” великої дальності дії для заміни AIM-120.
Таким чином, підсумовує автор, хоча США протягом багатьох років займали передові позиції в розробці мереж сенсор-стрілок, якщо повідомленнями про пуски ракет КНР можна вірити, Китай знаходиться далеко попереду в області створення боєприпасу великої дальності, який може застосовуватися за допомогою цих мереж.
