{:uk}
Палеонтологи з США показали, що приблизно три мільярди років тому Місяць мала власне магнітне поле.
Відповідне дослідження опубліковане в журналі Earth and Planetary Science Letters, повідомляє Лента.ру з посиланням на НАСА.
Власне магнітне поле супутник Землі мав протягом приблизно мільярда років, а за своєю силою воно було порівняно з полем планети. Існування в давнину магнітного поля Місяця було, як і в випадку Землі, обумовлене динамо-ефектом.
У центрі супутника, як вважають вчені, знаходилося розігріте розплавлене железонікелевое ядро з домішками вуглецю і сірки. Його кристалізація супроводжувалася виділенням тепла, яке, ймовірно, призводило до появи потоків розігрітого речовини в надрах супутника і появи в ньому магнітного поля.
Фахівці провели експерименти з речовиною, яке, на їхню думку, може формувати ядро, і визначили в ньому пропорції заліза, нікелю, вуглецю і сірки. Інформацію про склад місячних порід Місяця вчені також отримали з зразків, доставлених з супутника в ході місії Apollo.
В даний час у Місяця практично немає власного магнітного поля, а її ядро складається з твердої серцевини і рідкої оболонки. Відомо, що в даний час в Сонячній системі крім Меркурія, Землі і чотирьох газових гігантів власної магнітосферою володіє ще і Ганімед – найбільший супутник Юпітера.{:}{:ru}
Планетологи из США показали, что примерно три миллиарда лет назад Луна имела собственное магнитное поле.
Соответствующее исследование опубликовано в журнале Earth and Planetary Science Letters, сообщает Лента.ру со ссылкой на НАСА.
Собственное магнитное поле спутник Земли имел на протяжении примерно миллиарда лет, а по своей силе оно было сравнимо с полем планеты. Существование в древности магнитного поля Луны было, как и в случае Земли, обусловлено динамо-эффектом.
В центре спутника, как полагают ученые, находилось разогретое расплавленное железоникелевое ядро с примесями углерода и серы. Его кристаллизация сопровождалась выделением тепла, которое, вероятно, приводило к появлению потоков разогретого вещества в недрах спутника и появлению в нем магнитного поля.
Специалисты провели эксперименты с веществом, которое, по их мнению, может формировать ядро, и определили в нем пропорции железа, никеля, углерода и серы. Информацию о составе лунных пород Луны ученые также получили из образцов, доставленных со спутника в ходе миссии Apollo.
В настоящее время у Луны практически нет собственного магнитного поля, а ее ядро состоит из твердой сердцевины и жидкой оболочки. Известно, что в настоящее время в Солнечной системе кроме Меркурия, Земли и четырех газовых гигантов собственной магнитосферой обладает еще и Ганимед — крупнейший спутник Юпитера.
{:}
