Прибережні льодовики тануть в 100 разів швидше ніж вважалося раніше

0

За останні п’ятдесят років льодовики через глобальне потепління тануть все швидше. Через це зростає рівень Світового океану, причому важливу роль в цьому процесі відіграють не тільки Антарктида і Гренландія, але і льодовики менших розмірів. Наприклад, згідно з оцінками вчених, з 1961 року танення розташованих на суші гірських льодовиків додало до рівня океану близько 27 міліметрів – в той час як всього вода піднялася на 150 сантиметрів.

Для вчених, які намагаються передбачити глобальні кліматичні процеси, дуже важливо оцінити те, наскільки швидко тануть льодовики. Однак зробити це непросто, оскільки це відбувається в основному знизу, куди підібратися просто неможливо. Через це вченим доводиться задовольнятися різними непрямими методами.

Товщину льодовиків, як правило, вимірюють за допомогою радарів, а масу льоду можна визначити навіть з супутника – завдяки гравітаційної аномалії, яку вона створює. Однак проблема полягає в тому, що такі методи дають не надто детальну картинку і для конкретних льодовиків доводиться шукати якісь інші рішення. У новому випуску Science група американських дослідників представила результати вивчення приливної льодовика Леконта за допомогою ехолокатора – приладу, який посилає ультразвуковий імпульс в товщу якоїсь середовища, потім вловлює відображення сигналу від різних поверхонь і дозволяє на основі цього побудувати рельєф досліджуваної поверхні.

Приливними називають льодовики, які розташовуються на суші, але при цьому спускаються і в море. З таких льодовиків часто утворюються айсберги. Місцем дослідження вчені вибрали розташований на південно-сході Аляски приливний льодовик Леконта, який сповзає в затоку Леконта. Сканування, проведене в серпні 2016 і травні 2017 року, показало, що влітку він втрачає набагато більше маси, ніж випливало з теоретичних розрахунків. У різних точках розбіжність склала від десяти до ста разів. Гляциологи використовували кілька методик вимірювання, однак всі вони зійшлися в тому, що теоретики недооцінювали темпи танення льодовика.

Це не означає, що рівень океану зростає в десятки або навіть сотні разів швидше прогнозів теоретиків. По-перше, танення подібних приливних льодовиків дає не дуже великий внесок в загальний підйом рівня. По-друге, за цим рівнем стежать досить добре. Виявлені дані говорять поки лише про те, що в моделях танення прибережних льодовиків порівняно невеликого розміру є істотна вада.

Вчені вказують на те, що раніше танення приливної льодовика розглядали як результат двох процесів. Один з них – це повільний нагрів за рахунок контакту з більш теплою середовищем. Саме цей механізм вчені і недооцінили. Минулі моделі зосереджувалися на другому факторі: протягом, яке виникає через попадання в море прісної води. Прісна вода легше солоної, тому відразу після танення вона рухається не вниз, на дно затоки, а вздовж нижньої поверхні льодовика, створюючи досить помітне горизонтальне перебіг. Дослідники, зайняті побудовою теоретичних моделей, в більшості своїй вважали першочерговою причиною танення льодовика то, що його розмиває ця прісна вода. Але досвід показав помилковість такого підходу: крім поточної прісної води великий внесок вносить і просто нагрів льодовика навколишнім середовищем.

‡агрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут