Іспанці вимагають від “Космотрасу” повернути передоплату за запуск свого супутника. Російська компанія не вивела його на орбіту через конфлікт з Україною. Зараз справа передана до суду. Іспанське підприємство Hisdesat, власник супутника Paz ( “Мир”), повідомило, що на початку березня Міжнародний арбітражний суд в Парижі прийняв до провадження позов до російської Міжнародної космічної компанії “Космотрас” на суму в 15 мільйонів євро. Ці гроші були виплачені свого часу російській стороні в якості передоплати за виведення іспанського супутника на навколоземну орбіту. Однак “Космотрас” після декількох років зволікань, так і не зміг здійснити проект, а тепер відмовляється повернути передоплату, рівну 80 відсоткам вартості запуску. Про це повідомляє INVADERS.
Втрачені ілюзії
“Paz повинен стати першим іспанським штучним супутником”, розповів DW представник міністерства оборони Іспанії, яке володіє 30 відсотками акцій Hisdesat. За його словами, цей супутник подвійного – цивільного і військового – призначення, вартістю в 160 мільйонів євро, був побудований в Німеччині корпорацією Airbus Defence & Space ще в 2013 році. Його запуск, запланований спочатку на 2014 рік, “з нетерпінням очікували як в армії і прикордонної служби, так і в цивільних установах Іспанії – географи, астрономи, екологи, моряки і так далі”.
Однак, продовжив представник Міноборони, “на превеликий жаль, Іспанія поки не стала космічною державою: супутник досі на орбіту не виведений” – припадає пилом в ангарі в мадридському аеропорту Барахас. Апарат “морально старіє, а приватні інвестори проекту зазнають великих збитків, не отримуючи дивідендів від його експлуатації, та й зберігання супутника обходиться недешево”. І це при тому, що Hisdesat своєчасно уклав угоду з російським “Космотрасом”, а також з Рособоронекспортом. Супутник мала вивести на орбіту з космодрому Ясний в Оренбурзькій області українська ракета-носій “Дніпро”.
Хто винен?
Супутник не був запущений через російсько-український конфлікт, що почався в 2014 році. Так, іспанцям відомо, що саме Росія ініціювала припинення співпраці з Україною в розробці спільного проекту “Дніпро”. У грудні 2015 командувач російськими ракетними військами стратегічного призначення Сергій Каракаєв заявив, що ця програма припинена за рішенням керівництва. Його висловлювання широко висвітлювалося в російській та міжнародній пресі.
Перед тим, як остаточно відмовитися від підписаного в 2013 році контракту з росіянами, Hisdesat, за твердженням представника Міноборони, “намагався все ж уникнути скандалу і судового розгляду”.
Російській стороні, по-перше, пропонувалося все ж провести запуск, виходячи з того, що домовленості з іспанцями були досягнуті задовго до введення заборони щодо “Дніпра”. По-друге, росіян просили використати будь-який інший носій, який не потрапив під заборону. В кінці липня 2016 року директор з маркетингу “Космотрасу” Євген Солодовніков визнав в інтерв’ю російській пресі, що “з термінами запуску апарату є складнощі”, але виключив розірвання контракту з іспанцям і обіцяв “вирішити всі проблеми”.
Не зовсім типовий випадок
Однак проблеми так і не були вирішені, поскаржився співробітник Міноборони Іспанії. Ну а тепер росіяни відмовляються повернути гроші, оскільки вони нібито були витрачені на підготовку запуску, а здійснити проект не вдалося “не з вини компанії, а в результаті форс-мажору: з причин незалежних від” Космотрасу “.
Подібна позиція і змусила Hisdesat звернутися до паризького суду. Позов, поданий 28 лютого, був прийнятий на розгляд. “Одночасно, ми підписали угоду з американської компанії Space X, яка взяла на себе зобов’язання відправити наш супутник у космос до кінця 2017 року», – резюмував представник оборонного відомства Іспанії.
Зі свого боку, професор міжнародного права Мадридського університету Даніель Крус вважає історію навколо супутника “не зовсім типовою”. Коментуючи ситуацію на прохання DW, він констатував, що “Космотрас”, “схоже, дійсно відмовився від проекту не по своїй волі”. Однак у світлі міжнародного права, “його збитки повинна покрити російська влада, яка наклала за політичними мотивами заборону на виконання передплаченого контракту”.
