{:uk}За останні 10 років в світі науки відбулося чимало дивовижних відкриттів і досягнень. Напевно, багато хто з вас, хто читає наш сайт, чули про більшість з представлених в сьогоднішньому списку пунктах. Однак їх значимість настільки висока, що черговий раз хоча б коротко не нагадала про них було б злочином. Пам’ятати їх потрібно хоча б протягом наступного десятиліття, поки на базі цих відкрито не будуть здійснені нові, ще більш дивні наукові досягнення.
Перепрограмування стовбурових клітин
Стовбурові клітини дивні. Вони виконують ті ж клітинні функції, що й інші клітини вашого організму, але, на відміну від останніх, мають одним дивовижну властивість – при необхідності вони здатні змінюватися і набувати функцію абсолютно будь-яких клітин. Це означає, що стовбурові клітини можна перетворити, наприклад, в еритроцити (червоні кров’яні тільця), якщо ваш організм відчуває нестачу останніх. Або в білі кров’яні тільця (лейкоцити). Або м’язові клітини. Або нейроцита. Або … загалом, ідею ви зрозуміли – практично в усі види клітин.
Незважаючи на те, що про стовбурові клітини широкому загалу було відомо ще з 1981 року (хоча відкриті вони були набагато раніше, на початку 20-го століття), до 2006 року наука і гадки не мала, що будь-які клітини живого організму можна перепрограмувати і перетворювати в стовбурові клітини. Більш того, метод такої трансформації виявився відносно простий. Першою людиною, з’ясувати цю можливість, був японський вчений Сін’я Яманака, який перетворив клітини шкіри в стовбурові клітини шляхом додавання в них чотирьох певних генів. Протягом двох-трьох тижнів з моменту, коли клітини шкіри перетворилися в стовбурові клітини, їх можна було далі трансформувати в будь-який інший вид клітин нашого організму. Для регенеративної медицини, як ви розумієте, це відкриття є одним з найважливіших в новітній історії, так як тепер у цієї сфери є практично безмежне джерело клітин, необхідних для лікування отриманих вашим організмом пошкоджень.
Найбільша з виявлених чорна діра
«Клякса» в центрі – наша Сонячна система
У 2009 році група астрономів вирішила з’ясувати масу чорної діри S5 0014 + 81, яка на той момент була тільки відкрита. Яке ж було їх здивування, коли вчені дізналися, що її маса в 10 000 разів перевершує масу надмасивної чорної діри, розташованої в центрі нашого Чумацького Шляху, що фактично зробило її найбільшою з відомих на даний момент чорною дірою в відомому нам Всесвіті.
Ця ультрамассівная чорна діра має масу 40 мільярдів сонць (тобто якщо взяти масу Сонця і помножити її на 40 мільярдів, то ми отримаємо масу чорної діри). Не менш цікавим є той факт, що дана чорна діра, як вважають вчені, утворилася за часів самого раннього періоду історії Всесвіту – лише через 1,6 мільярди років після Великого вибуху. Відкриття цієї чорної діри посприяло розуміння того, що діри такого розміру і маси здатні збільшувати ці показники неймовірно швидко.
Маніпуляція пам’яттю
Уже звучить як запал до якого-небудь нолановскому «Початку», але в 2014 році вчені Стів Рамірез і Ксу Ліу провели маніпуляції з пам’яттю лабораторної миші, замінивши негативні спогади на позитивні і назад. Дослідники імплантували в мозок миші особливі світлочутливі білки і, як ви вже могли здогадатися, просто посвітили їй в очі.
В результаті експерименту позитивні спогади були повністю замінені на негативні, які міцно закріпилися в її мозку. Це відкриття відкриває двері до нових видів лікування для тих, хто страждає посттравматичним синдромом або не може впоратися з емоціями від втрати близьких людей. У найближчому майбутньому це відкриття обіцяє привести до ще більш дивних результатів.
Комп’ютерний чіп, що імітує роботу людського мозку
Таке ще кілька років тому розглядалося як щось фантастичне, проте в 2014 році компанія IBM представила світу комп’ютерний чіп, який працює за принципом людського мозку. Володіючи 5,4 мільярда транзисторів і споживаючи в 10 000 разів менше електроенергії для роботи, в порівнянні зі звичайними комп’ютерними чіпами, чіп SyNAPSE здатний симулювати роботу синапсу вашого мозку. 256 синапсів, якщо точніше. Їх можна запрограмувати на виконання будь-яких обчислювальних задач, що може зробити їх вкрай корисними при використанні в суперкомп’ютерах і різних видах розподілених датчиків.
Завдяки своїй унікальній архітектурі ефективність чіпа SyNAPSE не обмежується продуктивністю, яку ми звикли оцінювати в звичайних комп’ютерах. У роботу він включається тільки тоді, коли це необхідно, що дозволяє істотно економити на енергії і утримувати робочі температури. Ця революційна технологія з часом може по-справжньому змінити всю комп’ютерну індустрію.
На крок ближче до панування роботів
У тому ж 2014 році перед 1024 крихітними роботами «кілоботамі» була поставлена задача об’єднатися в форму зірки. Без будь-яких додаткових інструкцій, роботи самостійно і спільно приступили до виконання завдання. Повільно, невпевнено, стикаючись між собою кілька разів, але вони все ж виконали поставлене перед ними завдання. Якщо хтось із роботів застрявав або «губився», не знаючи, як стати, на допомогу приходили сусідні роботи, які допомагали «потеряшку» зорієнтуватися.
У чому досягнення? Все дуже просто. Тепер уявіть, що такі ж роботи, тільки в тисячі разів меншого розміру, вводяться в вашу кровоносну систему і об’єднуючись направляються на боротьбу засів у вашому організмі якогось серйозного захворювання. А найбільш великі роботи, також об’єднуючись, відправляються на якусь пошуково-рятувальну операцію, а ще більші – використовуються для фантастично швидкого будівництва нових будівель. Тут, звичайно, можна згадати і який-небудь сценарій для літнього блокбастера, але навіщо нагнітати?
Підтвердження темної матерії
На думку вчених, ця таємнича матерія може містити в собі відповіді, пояснюють безліч поки ще незрозумілих астрономічних явищ. Ось вам як приклад одне з них: скажімо, перед нами – галактика з масою тисяч планет. Якщо ми порівняємо фактичну масу цих планет і масу всієї галактики – цифри не зійдуться. Чому? Тому що відповідь криється набагато глибше простого обчислення маси матерії, яку ми можемо бачити. Є ще матерія, яку ми бачити не в змозі. Вона-то якраз і називається «темною матерією».
У 2009 році кілька американських лабораторій оголосили про виявлення темної матерії за допомогою датчиків, занурених в залізну шахту на глибину близько 1 кілометра. Вчені змогли визначити наявність двох частинок, чиї характеристики відповідають запропонованим раніше опису темної матерії. Далі належить провести безліч повторних, але все вказує на те, що ці частинки насправді є частинками темної матерії. Це може бути одне з найдивовижніших і значущих відкриттів у фізиці за останнє сторіччя.
Чи є життя на Марсі?
Можливо. У 2015 році аерокосмічне агентство NASA опублікувало фотографії марсіанських гір з темними смугами у їх підніжжя (фото вище). Вони з’являються і зникають у залежності від сезону. Справа в тому, що ці смуги є незаперечним доказом наявності на Марсі води в рідкій формі. Вчені не можуть зі стовідсотковою впевненістю сказати, чи були такі особливості у планети в минулому, але наявність води на планеті зараз відкриває безліч перспектив.
Наприклад, наявність води на планеті здатне надати велику допомогу, коли людство нарешті збере пілотовану місію на Марс (десь після 2024 року, за найоптимістичнішими прогнозами). Астронавтам в цьому випадку доведеться везти з собою набагато менше ресурсів, так як все необхідне вже є на марсіанській поверхні.
Багаторазові ракети
Приватна аерокосмічна компанія SpaceX, власником якої є мільярдер Ілон Маск, змогла після кількох спроб здійснити м’яку посадку відпрацьованої ракети на віддалено керовану плавучу баржу, що знаходиться в океані.
Все пройшло настільки гладко, що тепер посадка відпрацьованих ракет для SpaceX розглядається рутинної завданням. Крім того, це дозволяє компанії економити мільярди доларів на виробництві ракет, так як тепер їх можна просто перебрати, заново заправити і повторно використовувати (і не один раз, в теорії), замість того щоб просто топити десь в Тихому океані. Завдяки цим ракетам людство стало відразу на кілька кроків ближче до пілотованих польотів на Марс.
Гравітаційні хвилі
Гравітаційні хвилі – це брижі простору і часу, що рухається зі швидкістю світла. Вони були передбачені ще Альбертом Ейнштейном в його загальної теорії відносності, згідно з якою маса здатна викривляти простір і час. Гравітаційні хвилі можуть створюватися чорними дірами, і їх в 2016 році змогли виявити за допомогою високотехнологічного обладнання лазерно-інтерферометричної гравітаційно-хвильової обсерваторії, або просто LIGO, підтвердивши тим самим столітню теорію Ейнштейна.
Це дійсно дуже важливе відкриття для астрономії, так як воно доводить більшу частину загальної теорії відносності Ейнштейна і дозволяє за допомогою таких приладів, як LIGO, в перспективі визначати і стежити за подіями величезних космічних масштабів.
Система TRAPPIST
TRAPPIST-1 – це зоряна система, розташована приблизно в 39 світлових роках від нашої Сонячної системи. Що робить її особливою? Небагато, якщо не враховувати її зірку, що володіє в 12 разів меншою масою в порівнянні з нашим Сонцем, а також як мінімум 7 планет, що обертаються навколо неї і розташованих в так званій зоні Золотоволоска, де потенційно може існувати життя.
Навколо цього відкриття, як і годиться, зараз йдуть запеклі суперечки. Доходить навіть до заяв про те, що система може бути зовсім не придатною для життя і її планети виглядають швидше як непривабливі виїжджені космічні булижники, ніж наші майбутні міжпланетні курорти. Проте система заслуговує абсолютно все тієї уваги, яку зараз до неї прикута. По-перше, знаходиться вона не так далеко від нас – всього в якихось 39 світлових роках від Сонячної системи. У масштабі космосу – за рогом. По-друге, в ній є три землеподобні планети, що знаходяться в зоні життя і є, мабуть, кращими на сьогодні цілями для пошуку позаземного життя. По-третє, на всіх семи планетах може бути рідка вода – ключ до життя. Але ймовірність наявності оной найвище саме на трьох планетах, які перебувають ближче до зірки. По-четверте, якщо життя там насправді є, то підтвердити ми це зможемо, навіть не відправляючи туди космічну експедицію. Телескопи начебто JWST, який збираються запустити в наступному році, допоможуть вирішити це питання.
Джерело{:}{:ru}За последние 10 лет в мире науки произошло немало удивительных открытий и достижений. Наверняка многие из вас, кто читает наш сайт, слышали о большинстве из представленных в сегодняшнем списке пунктах. Однако их значимость настолько высока, что очередной раз хотя бы кратко не напомнить о них было бы преступлением. Помнить их нужно хотя бы в течение следующего десятилетия, пока на базе этих открытий не будут совершены новые, еще более удивительные научные достижения.
Перепрограммирование стволовых клеток
Стволовые клетки удивительны. Они выполняют те же клеточные функции, что и остальные клетки вашего организма, но, в отличие от последних, обладают одним удивительным свойством – при необходимости они способны изменяться и приобретать функцию абсолютно любых клеток. Это значит, что стволовые клетки можно превратить, например, в эритроциты (красные кровяные тельца), если ваш организм испытывает нехватку последних. Либо в белые кровяные тельца (лейкоциты). Или мышечные клетки. Или нейроциты. Или… в общем, идею вы поняли – практически во все виды клеток.
Несмотря на то, что о стволовых клетках широкой общественности было известно еще с 1981 года (хотя открыты они были гораздо раньше, в начале 20-го века), до 2006 года наука и понятия не имела, что любые клетки живого организма можно перепрограммировать и превращать в стволовые клетки. Более того, метод такой трансформации оказался относительно прост. Первым человеком, выяснившим эту возможность, был японский ученый Синъя Яманака, который превратил клетки кожи в стволовые клетки путем добавления в них четырех определенных генов. В течение двух-трех недель с момента, когда клетки кожи превратились в стволовые клетки, их можно было далее трансформировать в любой другой вид клеток нашего организма. Для регенеративной медицины, как вы понимаете, это открытие является одним из важнейших в новейшей истории, так как теперь у этой сферы есть практически безграничный источник клеток, необходимых для лечения полученных вашим организмом повреждений.
Крупнейшая из обнаруженных черная дыра
«Клякса» в центре — наша Солнечная система
В 2009 году группа астрономов решила выяснить массу черной дыры S5 0014+81, которая на тот момент была только открыта. Каково же было их удивление, когда ученые узнали, что ее масса в 10 000 раз превосходит массу сверхмассивной черной дыры, расположенной в центре нашего Млечного Пути, что фактически сделало ее самой большой из известных на данный момент черной дырой в известной нам Вселенной.
Эта ультрамассивная черная дыра обладает массой 40 миллиардов солнц (то есть если взять массу Солнца и умножить ее на 40 миллиардов, то мы получим массу черной дыры). Не менее интересным является тот факт, что данная черная дыра, как считают ученые, образовалась во времена самого раннего периода истории Вселенной – спустя всего 1,6 миллиарда лет после Большого взрыва. Открытие этой черной дыры поспособствовало пониманию того, что дыры такого размера и массы способны увеличивать эти показатели невероятно быстро.
Манипуляция памятью
Уже звучит как затравка к какому-нибудь нолановскому «Началу», но в 2014 году ученые Стив Рамирез и Ксу Лиу провели манипуляции с памятью лабораторной мыши, заменив негативные воспоминания на позитивные и обратно. Исследователи имплантировали в мозг мыши особые светочувствительные белки и, как вы уже могли догадаться, просто посветили ей в глаза.
В результате эксперимента позитивные воспоминания были полностью заменены на негативные, которые прочно укрепились в ее мозге. Это открытие открывает двери к новым видам лечения для тех, кто страдает посттравматическим синдромом или не может справиться с эмоциями от утраты близких людей. В ближайшем будущем это открытие обещает привести к еще более удивительным результатам.
Компьютерный чип, имитирующий работу человеческого мозга
Такое еще несколько лет назад рассматривалось как нечто фантастическое, однако в 2014 году компания IBM представила миру компьютерный чип, работающий по принципу человеческого мозга. Обладая 5,4 миллиарда транзисторов и потребляя в 10 000 раз меньше электроэнергии для работы, по сравнению с обычными компьютерными чипами, чип SyNAPSE способен симулировать работу синапса вашего мозга. 256 синапсов, если точнее. Их можно запрограммировать на выполнение любых вычислительных задач, что может сделать их крайне полезными при использовании в суперкомпьютерах и различных видах распределенных датчиков.
Благодаря своей уникальной архитектуре эффективность чипа SyNAPSE не ограничивается производительностью, какую мы привыкли оценивать в обычных компьютерах. В работу он включается только тогда, когда это необходимо, что позволяет существенно экономить на энергии и удерживать рабочие температуры. Эта революционная технология со временем может по-настоящему изменить всю компьютерную индустрию.
На шаг ближе к господству роботов
В том же 2014 году перед 1024 крошечными роботами «килоботами» была поставлена задача объединиться в форму звезды. Без каких-либо дополнительных инструкций, роботы самостоятельно и сообща приступили к выполнению задания. Медленно, неуверенно, сталкиваясь между собой несколько раз, но они все же выполнили поставленную перед ними задачу. Если кто-то из роботов застревал или «терялся», не зная, как стать, на помощь приходили соседние роботы, которые помогали «потеряшкам» сориентироваться.
В чем достижение? Все очень просто. Теперь представьте, что такие же роботы, только в тысячи раз меньшего размера, вводятся в вашу кровеносную систему и объединяясь направляются на борьбу засевшего в вашем организме какого-нибудь серьезного заболевания. Более же крупные роботы, также объединяясь, отправляются на какую-нибудь поисково-спасательную операцию, а еще более крупные – используются для фантастически быстрого строительства новых зданий. Тут, конечно, можно вспомнить и какой-нибудь сценарий для летнего блокбастера, но зачем нагнетать?
Подтверждение темной материи
По мнению ученых, эта таинственная материя может содержать в себе ответы, объясняющие множество пока еще необъяснимых астрономических явлений. Вот вам в качестве примера одно из них: скажем, перед нами – галактика с массой тысяч планет. Если мы сравним фактическую массу этих планет и массу всей галактики – цифры не сойдутся. Почему? Потому что ответ кроется гораздо глубже простого вычисления массы материи, которую мы можем видеть. Есть еще материя, которую мы видеть не в состоянии. Она-то как раз и называется «темной материей».
В 2009 году несколько американских лабораторий объявили об обнаружении темной материи с помощью датчиков, погруженных в железную шахту на глубину около 1 километра. Ученые смогли определить наличие двух частиц, чьи характеристики соответствуют предложенному ранее описанию темной материи. Далее предстоит провести множество перепроверок, но все указывает на то, что эти частицы на самом деле являются частицами темной материи. Это может быть одно из самых удивительных и значимых открытий в физике за последнее столетие.
Есть ли жизнь на Марсе?
Возможно. В 2015 году аэрокосмическое агентство NASA опубликовало фотографии марсианских гор с темными полосами у их подножия (фото выше). Они появляются и пропадают в зависимости от сезона. Дело в том, что эти полосы являются неопровержимым доказательством наличия на Марсе воды в жидкой форме. Ученые не могут со стопроцентной уверенностью сказать, имелись ли такие особенности у планеты в прошлом, но наличие воды на планете сейчас открывает множество перспектив.
Например, наличие воды на планете способно оказать большую помощь, когда человечество наконец-то соберет пилотируемую миссию на Марс (где-то после 2024 года, по самым оптимистичным прогнозам). Астронавтам в этом случае придется везти с собой гораздо меньше ресурсов, так как все необходимое уже имеется на марсианской поверхности.
Многоразовые ракеты
Частная аэрокосмическая компания SpaceX, владельцем которой является миллиардер Илон Маск, смогла после нескольких попыток осуществить мягкую посадку отработанной ракеты на удаленно управляемую плавучую баржу, находящуюся в океане.
Все прошло настолько гладко, что теперь посадка отработанных ракет для SpaceX рассматривается рутинной задачей. Кроме того, это позволяет компании экономить миллиарды долларов на производстве ракет, так как теперь их можно просто перебрать, заново заправить и повторно использовать (и не один раз, в теории), вместо того чтобы просто топить где-то в Тихом океане. Благодаря этим ракетам человечество стало сразу на несколько шагов ближе к пилотируемым полетам на Марс.
Гравитационные волны
Гравитационные волны – это рябь пространства и времени, двигающаяся со скоростью света. Они были предсказаны еще Альбертом Эйнштейном в его общей теории относительности, согласно которой масса способна искривлять пространство и время. Гравитационные волны могут создаваться черными дырами, и их в 2016 году смогли обнаружить с помощью высокотехнологичного оборудования лазерно-интерферометрической гравитационно-волновой обсерватории, или просто LIGO, подтвердив тем самым столетнюю теорию Эйнштейна.
Это действительно очень важное открытие для астрономии, так как оно доказывает большую часть общей теории относительности Эйнштейна и позволяет с помощью таких приборов, как LIGO, в перспективе определять и следить за событиями огромных космических масштабов.
Система TRAPPIST
TRAPPIST-1 – это звездная система, расположенная приблизительно в 39 световых годах от нашей Солнечной системы. Что делает ее особенной? Немногое, если не учитывать ее звезду, обладающую в 12 раз меньшей массой по сравнению с нашим Солнцем, а также как минимум 7 планет, оборачивающихся вокруг нее и расположенных в так называемой зоне Златовласки, где потенциально может существовать жизнь.
Вокруг этого открытия, как и полагается, сейчас идут жаркие споры. Доходит даже до заявлений о том, что система может быть совсем не пригодной для жизни и ее планеты выглядят скорее как неприглядные выезженные космические булыжники, нежели наши будущие межпланетные курорты. Тем не менее система заслуживает абсолютно всего того внимания, которое сейчас к ней приковано. Во-первых, находится она не так далеко от нас – всего в каких-то 39 световых годах от Солнечной системы. В масштабе космоса – за углом. Во-вторых, в ней есть три землеподобные планеты, находящиеся в обитаемой зоне и являющиеся, пожалуй, лучшими на сегодня целями для поиска внеземной жизни. В-третьих, на всех семи планетах может быть жидкая вода – ключ к жизни. Но вероятность наличия оной выше всего именно на трех планетах, которые находятся ближе к звезде. В-четвертых, если жизнь там на самом деле есть, то подтвердить мы это сможем, даже не отправляя туда космическую экспедицию. Телескопы вроде JWST, который собираются запустить в следующем году, помогут решить этот вопрос.
Источник{:}
